Тема 1. 1 Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Функції мови. Стилі і типи мовлення

Питання, що вивчаються:

1. Етапи розвитку української літературної мови (1 год.)

2. Правила вживання апострофа і м’якого знака в діловому писемному спілкуванні (1 год.)

Дидактична мета:

- розширення знань про українську мову як національну мову українського народу, виховання поваги до української літературної мови;

- забезпечення оволодіння графічними, орфографічними, орфоепічними, лексичними, граматичними, стилістичними та пунктуаційними нормами сучасного українського ділового мовлення.

Студенти повинні знати:

- роль мови у суспільному житті, розрізняти поняття «національна мова» і «літературна мова», мовні норми;

- функціональні стилі української літературної мови, найважливіші рис, що визначають діловий стиль.

Студенти повинні вміти:

- давати визначення основних понять;

- розпізнавати норми літературної мови; відповідно до норм редагувати тексти;

- послуговуватися стійкими словесними формулами.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Форма контролю:

1. Усне та письмове опитування.

2. Виконати тестові завдання (у зошитах для самостійних робот).

3. Зробити опорний конспект «Етапи розвитку української літературної мови» (в робочих зошитах)

1. Етапи розвитку української літературної мови

У процесі суспільної діяльності люди вступають у різні стосунки, обмінюються досвідом з усіх сфер життя, передають інформацію від покоління до покоління. Це спілкування відбувається за допомогою мови.

Мова є однією з характерних ознак сучасної нації. Вона – акумулятор усіх змін у політичному й економічному житті суспільства, знаряддя розвитку мислення в процесі пізнання об’єктивного світу, отже – засіб творення духовної культури.

Національна мова входить до поняття національної культури, бо історія народу, природні умови, географічне положення, тенденції розвитку суспільної думки, науки, мистецтва знаходять відбиття в мові. Збагачення мови є однією зі сталих ознак її розвитку. Мова невмируща, бо в ній – безсмертя народу. Вона твориться народом, живе в ньому та з ним. Саме це засвідчує історія українського народу, його багата культура.

Сьогодні в світі існує 13 живих мов слов’янських народів: українська, білоруська, російська, польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька, сербська, хорватська, словенська, македонська, болгарська. До мертвих (таких, що не мають носіїв) мов слов’янської групи належать праслов’янська, давньоруська, старослов’янська, полабська.

Живі слов’янські мови за своїми особливостями об’єднуються в 3 підгрупи:

- східнослов’янську (російська, українська, білоруська);

- західнослов’янську (польська, чеська, словацька та ін.);

- південнослов’янську (болгарська, македонська та ін.).

Усі слов’янські мови мають спільне джерело – праслов’янську або спільнослов’янську мову, яка існувала у вигляді слов’янських племінних мов приблизно з середини ІІІ тисячоліття до н.е. до V століття н.е. Одночасно з перетворенням і формуванням слов’янських племен в окремі народності формувалися й слов’янські мови. Цей процес був тривалим і неоднозначним як для слов’янських народів, так і для їх мов, які зберегли багато спільних рис.

Українська мова є спадкоємицею мов тих слов’янських племен, що належали території сучасної України, - полян, древлян, тиверців, угличів та ін. Минули довгі і сторичні етапи формування регіональних мовних утворень, періоди інтеграції діалектів у живу давньоруську мову, на основі якої й формувалася українська мова.

Сама назва української мови походить від топоніма «Україна», який уперше зустрічається в Київському літописі 1187 р. для позначення земель на межі Переяславського князівства й Степу, в якому кочували половці.

Пізніше, у ХVI – XVIII ст., Україною стали називати Середнє та Нижнє Подніпров’я. Мешканці цієї території називалися українцями, а їхня мова – українською або козацькою. Українськими іноді називали й інші землі, де жили українці, - Київщину, Поділля, Покуття, Волинь та деякі інші території.

У ХІХ на початку ХХ ст. назва «Україна» («українці», «українська» мова) поширюється й озвичаюється на всіх землях, які офіційно називалися Малоросією, а українці – малоросами на сході й русинами на заході. Офіційно ж Малоросія стала називатися Україною після 1917 року.

Українська літературна мова, якою ми користуємося сьогодні, є однією зі старописемних мов індоєвропейської сім’ї. Вона успадкувала давньоруську писемність і в ранній період своєї історії продовжувала розвивати традиції літературної мови Київської Русі, скарби усної народної творчості та живого мовлення української народу. Вона формувалася на основі говорів Середньої Наддніпрянщини, увібравши в себе чимало елементів, особливо лексичних, з інших говірок.

Зберігаючи багато в чому спільність із білоруською та російською мовами, українська систематично збагачувалася розмовними елементами. Внаслідок цього утворилася староукраїнська книжна мова, яка вживалася в ділових документах, частково – у полемічних творах і наукових працях, наприклад «Лексикон славнороський» (1627 р.) П. Беренди.

У той же час розвивалася жива мова українського народу, струмені якої широко вливалися в літописи самовидця, С.Величка, в драми М. Довгалевського та Г. Косинського, в полемічні твори І. Вишенського, в ліричні і сатиричні вірші Г. Сковороди, в поезії І.Некрашевича. Усе це підготувало грунт для виникнення нової української літературної мови на народній основі. Сталося це наприкінці XVIII ст., коли вийшла перероблена в бурлескному стилі Вергілієві «Енеїда». І.П. Котляревський започаткував нову українську літературну мову, широко використовуючи в своїх творах багатство полтавських говорів і фольклору. Подальше її шліфування, удосконалення здійснювали письменники Є.Гребінка, П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ’яненко та ін.

Важко переоцінити роль Т.Г. Шевченка в розвитку української літературної мови. Саме він уперше своєю творчістю підніс її на високий рівень словесно-художньої культури, заклав підґрунтя для розвитку в ній стильового розмаїття й мовного багатства сучасної української літературної мови.

У 20-х – на початку 30-х років ХХ століття в колишній УРСР було здійснено чимало заходів, спрямованих на те, щоб подолати відставання в розвитку певних стилів української мови. Проте в роки сталінських репресій, а ще більше в добу застою, українська мова знову була вилучена з багатьох сфер функціонування.

26 жовтня 1989 року було прийнято закон «Про надання українській мові статусу державної». Державність української мови підтверджена й 10-ю статтею Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року.

Державна мова – це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики».

Українська мова мала статус, близький до державного, вже у ХІV – першій половині ХVІ століття, оскільки функціонувала в законодавстві, судочинстві, канцеляріях, державному і приватному листуванні.

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов’язкових для всіх літературних норм.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке мова?

2. Дайте визначення державної мови?

3. Що означає поняття «літературна мова»?

4. Що таке норма літературної мови?

5. Які типи норм характеризують літературну мову?

Тестові завдання

1. Вища форма загальнонародної мови – це:

а) територіальні діалекти;

б) наріччя;

в) сучасна українська літературна мова.

2. Мовний стиль – це:

а) різновиди текстів певного стилю;

б) сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання;

в) різновид національної мови, який є засобом спілкування людей, об’єднаних спільністю території.

3. Державна мова – це:

а) закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої є обов’язкове в органах державного управління та діловодства;

б) єдина національна мова українського народу;

в) найважливіший універсальний засіб спілкування.

4. Літературна мова – це:

а) національна мова;

б) унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей;

в) нижча форма загальнонародної мови.

5. Літературна мова реалізується:

а) в усній і писемній формах;

б) у сучасній українській літературній мові й територіальних діалектах;

в) у національній та державній мові.

6. Українська мова належить до:

а) західнослов’янської групи;

б) південнослов’янської групи;

в) східнослов’янської групи.

7. Зачинателем нової української літературної мови був:

а) Т.Г. Шевченко;

б) І.П. Котляревський;

в) Панас Мирний.

8. Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, що закріплюються в процесі суспільної комунікації, - це:

а) орфоепічні норми;

б) стилі української літературної мови;

в) норми літературної мови.

9. Сукупність правил вимови – це:

а) орфоепічні норми;

б) орфографічні норми;

в) морфологічні норми.

10. Головна ознака літературної мови:

а) варіативність;

б) черговість;

в) унормованість.

2. Правила вживання апострофа, м’якого знака.

Дидактична мета:

- поглиблення знань про правила вживання апострофа, м’якого знака;

- дотримання цих правил під час написання слів з апострофом, м’яким знаком;

- виховання поваги, дбайливого ставлення до мови.

Студенти повинні знати:

- правила вживання апострофа, м’якого знака;

- правила невживання апострофа, м’якого знака;

- слова, що пишуться з апострофом або без нього.

Студенти повинні вміти:

- правильно писати слова з апострофом, м’яким знаком;

- наводити приклади слів з апострофом і без нього;

- наводити приклади слів з м’яким знаком.

Форма поточного контролю: виконання та коментоване пояснення вправ; закріплення знань – робота з роздавальним матеріалом (індивідуальні завдання).

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Виконати у зошитах для самостійних робіт:

Завдання 1. Поставте у поданих словах, де потрібно, апостроф, поясніть його правопис.

Сім..я, духм..яний, св..ято, зв..язок, В..ячеслав, Св..ятослав, Валер..ян, Лук..ян, артист Іван Мар..яненко, романіст Іван Багр..яний, живописець Сергій Григор..єв, історик Іван Крип..якевич, місто Зв..ягель, село Листв..яна, торф..яна промисловість, тьм..яний день, варшав..янин, пів..яру, пір..ями, подвір..я, повітр..я, заозер..я, роз..їзд, від..ємний, з..ябровий, з..їдять, з..ять, під..яр..я, Мар..яна, бур..ян, бур..як, роз..їхатися, роз..ійтися.

Завдання 2. Перекладіть слова українською мовою. Українські відповідники перевірте за словником.

Украинский, молдавский, казацкий, ходят, рижский, Харьков, идешь, любовь, меньший, календарь, парижский, режьте, теперь, ночь, нянчить.

Завдання 3. Перепишіть текст, поставивши, де потрібно, замість крапок м’який знак.

Мішаниною двох мов – україн..с..кої та російс..кої – говорит.. частина люднос..ті України, хоч загал..новизнано, що користуватися суміш..шю з двох мов – це одне з найтривожніших явищ.. загал..нопедагогічного характеру. Скалічена мова отупляє людину, зводит.. її мислен..ня до примітиву. Адже мова виражає не тіл..ки думку. Слово стимулює свідоміс..т.., підпорядковує її собі, формує. Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалася упродовж віків, загрожує змінити мову, яку прийняв Траса Шевченко, показавши світові її красу й силу, плекали Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбин..с..кий. Фонетична розкіш.., лексичне та фразеологічне багатство, синтаксична гнуч..кіст.., величезні словотвірні можливос..ті дістали загал..не визнан..ня 1934 року у Парижі на всесвітн..ому конкурсі краси мов, де україн..с..ка зайняла трет..є місце (на першому – француз..ка, на другому – перс..ка) (О. Сербенська)

Завдання 4. Переписуючи, вставити замість крапок, де потрібно, м’який знак

Зменшен..ня, майбут..нє, надаєт..ся, звітуєш.., павіл..йон, міл..ярд, бібліотекар.., Сибір.., запорожець.., юнац..кий, пил..ніст.., виконуєт..ся, виконавець.., Закарпат..тя, тисяч.., ніч.., в’яз.., вс..ого, поліс..кий, Натал..ці, сім..сот, сер..йозний, луган..с..кий, відправ..те, суміш.., л..отчик, пол..овий, кур..йозний, учител..с..кий.

Завдання 5. Оберіть правильну відповідь

1. Потрібно писати апостроф у всіх словах у рядку

А Стеф..юк, духм..яний, кар..єра, надбрів..я

Б в..язкий, розм..якшити, об..їжджати, моркв..яний

В дріб..язок, любов..ю, медв..яний, міжгір..я

Г торф..яний, без..ядерний, возз..єднати, верф..ю

2. Потрібно писати апостроф у всіх словах у рядку

А під..їзд, св..ятковий, кар..єра

Б солов..їний, тьм..яний, під..їхати

В верб..я, рум..яний, зв..зок

Г подвір..я, духм..яний, роз..яснення

3. Потрібно писати апостроф у всіх словах у рядку

А кам..яний, зв..ялити, присв..ята, ад..ютант

Б узгір..я, з..єднати, дзв..якнути, суб..єкт

В підв..язати, верб..я, тьм..яний, ін..єкція

Г роз..їхатися, м..ята, матір..ю, Лук..янівка

4. Потрібно писати апостроф у всіх словах у рядку

А роз..яснити, пів..яблука, моркв..яний

Б під..єднати, духм..яний, м..язи

В зв..язати, міжгір..я, в..їхати

Г пір..їна, грав..юра, прем..єр

5. Потрібно писати апостроф у всіх словах у рядку

А дріб..язковий, зарум..янити, бур..ян

Б дерев..яний, торф..яний, рутв..яний

В без..ядерний, дит..ясла, краков..як

Г гострослів..я, пів..яблука, медв..яний

6. Потрібно писати апостроф у всіх словах у рядку

А невід..ємний, з..йомка, Григор..єв

Б зневір..я, розм..якнути, св..ятковий

В напів..ява, гороб..ячий, зв..язка

Г під..южувати, переджнив..я, Св..ятослав

7. Потрібно писати апостроф у всіх словах у рядку

А матір..ю, черв..як, любов..ю

Б розрум..янений, різдв..яний, з..явитися

В безслав..я, в..юнитися, поцв..яхований

Г об..єднання, без..язиковий, мавп..ятник

8. Потрібно писати апостроф у всіх словах у рядку

А полум..яний, тьм..яний, подвір..я, сузір..я

Б з..єднати, об..єм, зор..яний, пів..яблука

В солов..ї, цв..ях, в..язати, довір..я

Г кур..єр, зв..язок, кров..ю, м..язи

9. Потрібно писати апостроф у всіх словах у рядку

А Мін..юст, торф..яний, зв..ялити, дзв..якнути

Б слов..янський, черв..ячок, В..ячеслав, пів..юрти

В пів..ящика, св..ященний, м..який, зв..язок

Г матір..ю, з..їжджати, кур..йозний, зап..ястя

10. Потрібно писати апостроф у всіх словах у рядку

А пом..якшення, роз..ятрений, присв..ята, дит..ясла

Б зв..язати, суб..єктивний, мавп..ячий, довір..я

В пів..ями, прив..ялений, грав..юра, п..єдестал

Г пів..ящика, міжз..їздівський, під..яремний, кон..юктивіт

11. Потрібно писати апостроф у всіх словах у рядку

А верф..яний, вм..ятинка, з..їжджати, загір..я

Б вольтер..янець, зв..язати, горохв..яний, кам..яниця

В в..юнкий, зм..якнути, легковір..я, мавп..ячий

Г з..юрбитися, від..єднати, осв..ячений, кров..янка

12. Потрібно писати апостроф у всіх словах у рядку

А бар..єр, висв..ятити, кожум..яка, лев..ячий

Б верхів..я, горохв..яник, люб..язний, м..ятний

В інтерв..ю, подзв..якнути, конов..язь, безправ..я

Г варшав..янин, дев..ятибальний, пан..європейський, зап..ястний

Тема 1.2 Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії

Питання, що вивчаються:

1. Вивчення термінів спеціальності (2 год.)

2. Правопис префіксів у діловому писемному мовленні (2 год.)

Дидактична мета:

- поглиблення знань про українську мову як національну мову українського народу, виховання поваги до української літературної мови;

- набуття знань про мовні норми, принципи української орфографії та пунктуації.

Студенти повинні знати:

- функцію мови у суспільному житті, висловлювання про мову, мовні норми;

- правописні та пунктуаційні принципи;

- види орфограм за особливістю графічного знака; типи розділових знаків.

Студенти повинні вміти:

- давати визначення основних понять;

- розпізнавати та дотримуватися норм літературної мови, принципи написання слів.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Запитання до самоконтролю

1. Що таке мовлення?

2. Яка відмінність між мовою і мовленням?

3. Що таке культура мовлення? Які основні ознаки культури мовлення?

4. Що означає поняття «літературна мова»?

5. Що називають нормою літературної мови?

6. Які типи норм характеризують літературну мову?

Форма контролю:

1. Усне та письмове опитування.

2. Зробити опорний конспект «Терміни у діловому мовленні» (в робочих зошитах)

1. Терміни у діловому мовленні

Крім загальновживаної нейтральної лексики, діловий стиль загалом послуговується термінами. Термін – це слово в особливій функції - не тільки назвати предмет чи поняття, а й дати їм точне визначення. Тому терміни вживаються тільки в деяких стилях мови (науковому, публіцистичному, офіційно-діловому). Характеризуються вони великою точністю значення, відсутністю образних, експресивних, суб’єктивно-оцінних відтінків..

Термін треба вживати тільки у формі і з тим значенням, які зафіксовані у словнику. Загальне правило тут, як і скрізь, одне: економічний термін повинен вживатися в тому значенні, в якому його застосовують економісти, технічний – у тому, в якому його використовують інженери. Визначення термінів зафіксовані в державних стандартах, а також у спеціальних довідниках і словниках.

У словниковому складі української літературної мови термінологічна лексика посідає велике місце. Невпинний розвиток науки і техніки, дослідження в різних галузях знання, міжнародна співпраця вчених, митців, діячів суспільно-політичного напряму, технічне й комерційне співробітництво та інші форми стосунків між народами й державами спричинюють проникнення термінології майже в усі сфери людської діяльності.

З мовного погляду з-поміж термінів виділяються однослівні (кредит, дебет, кошти), терміни-словосполучення (необоротні активи). За зовнішніми ознаками термінів пізнати не можна. Якщо за даним словом стоїть поняття і цим поняттям оперує певна галузь науки, то це і термін. З розвитком науки може настати момент, коли між терміном та повнозначним ним поняттям виникає суперечність. Наприклад, атом (утворено від грец. – «неподільний»). З поглибленням наукових досліджень з’ясувалося, що атом подільний. Термін залишився, але в нього з’явилася невідповідність форм і змісту. Питанню упорядкування термінології надається величезної уваги. Ця проблема набула міжнародного значення.

У складі української термінологічної лексики є компоненти, утворені на питомому ґрунті (нерідко як кальки чужих слів): клітина, водень, множник, добуток, присудок, займенник. Велика кількість українських термінів слова іншомовного походження: префікс, косинус, натуралізм, морфема.

Слід також суворо дотримуватися правил утворення від терміна похідних форм, засвідчених у словниках чи довідниках.

У процесі укладання документа службова особа не повинна пускати в обіг слова, утворені кимось похапцем на заміщення наявних у словнику, але рідко вживаних, кодифікованих термінів.

Варто уникати неоднозначного тлумачення терміна тим, хто писав діловий лист, і тим, хто його одержав, що виникає і внаслідок нечіткої диференціації терміна, його вживання у скороченій, спрощеній формі, не досить зрозумілого контексту. У термінології багатьох галузей існують терміни-дублети (нові й старі, власно мовні й запозичені – для позначення даного поняття), терміни-неологізми (нові, маловідомі) та ін.

2. Правопис префіксів у діловому писемному мовленні

- орфограма – префікс з- (зі- с-);

- орфограма – префікси роз-, без-, воз-, через-;

- орфограма – префікси при-, прі-, пре-;

- орфограма – префікси пере-, пред-, перед-.

Дидактична мета:

- поглиблення знань про морфемну структуру слова, вдосконалення навичок морфемного аналізу лексем та орфографічних навичок щодо префіксів як словотвірної та формотворної морфеми;

Студенти повинні знати:

- лінгвістичні умови вживання префіксів;

- значення і написання префіксів.

Студенти повинні вміти:

- виокремлювати у словах префікси;

- правильно вимовляти і записувати слова з префіксами;

- за допомогою префіксів утворювати нові слова;

- пояснювати значення префіксів.

Форма поточного контролю: виконання та коментоване пояснення вправ; закріплення знань – робота з роздатковим матеріалом (індивідуальні завдання)

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Виконати у зошитах для самостійних робіт:

Завдання 1. У поданих словах поставте пропущені літери, де треба, виділить префікс.

Пр..давній, пр..дставити, пр..зирливий, пр..бережний, пр..амбула, пр..дністровський, пр..освященний, пр..близно, пр..звище, пр..красний, п..р..робіток, пр..крашати, пр..зидент, пр..святити, пр..д’явник, пр..естиж, пр..своїти, пр..мусити, пр..рва, пр..зидія, пр..буток.

Завдання 2. Замість крапок вставте літери; поясніть правопис префіксів.

Бе..посередній, не..преможний, ..характеризувати, бе..силля, ..пекти, ..фабрикувати, ..чинити, бе..коштовний, ..клеювати, бе..характерний, ро..формувати, ..крипіти, ..кребти, бе..контрольний, ро..стелити, ві..шкодувати, пі..класти, бе..законний, ..цементувати, ..явитися, пі..скочити, бе..силий, о..їзний, бе..компромісний, ві..почивати, мі..спілковий.

Завдання 3. Від поданих слів утворіть за допомогою префіксів під-, об-, с-, з-, зі, роз-, при-, пере- нові лексеми.

Робити, сунути, рубати, шукати, цвісти, чистити, формувати, штовхати, шуміти, свистіти, ховати, сідати, хвилювати, тримати.

Тема 1.3 Специфіка мовлення фахівця

Питання, що вивчаються:

1. Стан та перспективи розвитку сучасної української економічної лексики (2 год.)

2. Подвоєння, подовження приголосних (2 год.)

Дидактична мета:

- поглиблення знань про розвиток сучасної української економічної лексики.

Студенти повинні знати:

- функцію термінів у суспільному житті;

- правописні принципи написання термінів;

- історію формування економічної лексики.

Студенти повинні вміти:

- давати визначення основних понять.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Форма контролю:

1. Усне та письмове опитування.

2. Зробити опорний конспект «Деякі проблеми сучасної української термінології» (в робочих зошитах)

1. Деякі проблеми сучасної української термінології

Сучасне термінознавство виходить з потреб державотворення, яке вимагає для широкого вживання в різних галузях суспільного життя унормованої кодифікованої термінології. Тому невипадково є ґрунтовне визнання науковцями теоретичних питань, пов’язаних з глибоким пізнанням природи терміна, його структури і функції способів творення, місця й ролі у певній терміносистемі, джерел формування наукової термінології тощо.

Сучасний стан української наукової термінології характеризується зростанням тяжіння до міжнародних стандартів посиленням інтересу до власних національних надбань, причому і в першому і в другому випадках іноді є надмірним і достатньо обґрунтованим. Вироблення принципів і методів творення термінологічної лексики за допомогою власних мовних ресурсів, калькування термінів чи розумне їх запозичення для тих понять, які ще не названі українською наукою або вже мають давно усталенні іншомовні найменування – основні шляхи формування української наукової термінології.

Термін у мові сучасної української економічної науки має ті ж самі характерні особливості, що і в інших наукових галузях. Терміносистема економічної науки постійно змінюється в результаті відмирання старих термінів і виникнення нових у зв’язку з прогресом науки.

Історія формування української наукової мови – це постійне переборювання політичних перешкод і заборон, що затримували формування термінологічного фонду. Розвиток української мови (а відповідно й термінології) на власні етнічно-мовній основі найбільше гальмували не державний статус рідної мови і її територіальне роз’єднаність. У формування української наукової термінології можна виділити кілька періодів. Перший період (друга половина – кінець ХІХ ст.) пов'язаний з журналом «Основа» та діяльністю Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Галичині, а також з іменами І. Верхрацького, М. Драгоманова, В. Левицького, ММ. Грушевського, І. Пулюя, П. Куліша та інші.

Особливістю українського термінотворення кінця ХІХ початку ХХ століття було вироблення принципу орієнтації на народну мову з широким використанням термінів і терміноелементів грецького та латинського походження, та також терміноелементів, прийнятих у міжнародній практиці.

Другий період (початок ХХ ст.. – до 20-х років) ознаменувався утворенням Наукових товариств у східній Україні, наприклад, у Харкові товариство ім.. Г.Ф. Квітки-Основ’яненка, «Просвіта» у Києві та ін. Завданням цих товариств був збір та впорядкування народної термінології з різних галузей знань. Для розбудови української ботанічної, сільськогосподарської та науково-технічної термінології чи мало зробив гурток натуралістів при Київському політехнічному інституті.

Третій етап у формуванні української наукової мови припадає на 20-ті – початок 30-х років ХХ ст. – час відновлення української державності, розширення суспільних функцій української мови. Майже після двохсотлітньої перерви українська мова стала мовою законодавства, адміністрації, армії, усіх сфер суспільного і політичного життя країни. У 1921 році утворився Інститут української наукової мови. Термінологічні засади термінотворення були чітко сформульовані в «Інструкції до укладання словників».

Четвертий етап (50-80 роки ХХ ст.) ознаменувався пожвавленням термінологічної праці у зв’язку зі створенням у 1957 році Президією Академії наук України Словникової комісії, основним завданням якої було вироблення принципів укладання термінологічних словників. Зусиллям українських вчених різних галузей знань протягом наступних років було видано серію як перекладних, так і тлумачно-довідникових та енциклопедичних словників. У кінці 70-х – на початку 80-х років теоретичне термінознавство остаточно набуло статусу сформованої науки зі своїм поняттєвим апаратом та методологією (було б підготовлено ряд дисертаційних досліджень з термінології).

П’ятий етап (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) є найпродуктивнішим у розбудові як української наукової мови, так і її термінології.

Із становленням України як суверенної держави проблема національної термінології набуває державного значення. Терміносистема сучасної української мови є потужною лінгвістичною базою, на основі якої формуються, усталюються і функціонують усі сфери науково-професійної діяльності.

Прямі запозичення, з одного боку, формують спільний лексичний фонд у не обов’язково споріднених мовах, що сприяє взаєморозумінню фахівців, які розмовляють різними мовами, а з другого – надмірне захоплення чужими термінами ускладнює спілкування між членами суспільства. Зокрема немає потреби користуватися іншомовною лексикою, якщо в мові існують питомі слова, наприклад: бартер (обмін), брокер (посередник), копірайт (авторське право), слоган (рекламне гасло), субсидія (підтримка, допомога), рамбурсувати (повертати борг) тощо.

Причини запозичень різні: відсутність у мові цілісно оформленого терміна-однослова на позначення єдиного, нерозчленованого поняття, наприклад: де маркетинг ліквідація ажіотажного попиту, девальвація – зниження офіційного курсу національної валюти, авізо – письмове повідомлення одного підприємства, організації іншому банку про стан взаємних розрахунків чи розрахунків із третіми особами. Наприклад, письмове повідомлення банку іншому банкові чи клієнту про виконанні операції.

Причиною запозичень є також лаконічність терміна, від якого легко утворюються похідні форми, наприклад: аудит – аудитор, аудиторство, аудиторський, аудиторська служба. Аудиторська палата України.

Останнім часом помітна зростаюча тенденція до гібридизації терміна, поєднання національних та міжнародних компонентів (виробничий маркетинг, тендерне ціноутворення).

Запозичення. Інтернаціоналізми. Іншомовні слова в документах.

Запозичення – слова, засвоєні українською мовою з інших мов. Вважається, що запозичення становлять приблизно 10 відсотків лексики української мови. Більшість запозичень асимілювалися настільки, що вже не сприймаються мовцями як чужі: хліб, собака, казан, цибуля, гроші, огірок, тин.

Ті позначення, які зберегли ознаки чужомовності, називають іншомовними словами: деградація, мікроскоп, еволюція, джемпер, футбол.

Запозичення є результатом економічних, культурних, політичних контактів українського народу з іншими народами. Цікавою та давньою є історія запозичень до нашої мови. До найдавніших запозичень належить германські: меч, щит, шолом блюдо, князь, король; грецькі: корабель, лиман, канат, миска, вишня, мак; слова іранських мов: бог, святий, хата, шатро, собака. Значна кількість запозичень прийшла с тюркських мов: базар, табір, гарбуз, казан, кайдани, ковбаса, баран, тютюн. Із прийняттям християнства давньоруська мова збагачується грецизмами, що позначають абстрактні та релігійні поняття: ангел, апостол, ідол, ладан, монастир.

Із XIV століття, у зв’язку із завоюванням українських земель Польщею починається інтенсивний приплив полонізмів в українську мову. Польські запозичення проникають практично у всі сфери життя: війт, хлопець, в’язень, міщанин, місто, ґудзик, ліжко, дробина, млин, лічба, хвороба, квапитися, сподіватися, пильнувати, кепський, вельможний. Через польську до української мови надходять і слова з інших європейських мов: дах, льох, грунт, куля, пошта, канцелярія та інші. Латинська, грецька, німецька, італійська, французька, англійська мови, починаючи з епохи Відродження і по сьогодні, були для української мови джерелом лексики в галузі науки, культури, техніки, мистецтва, економіки, політики, військової справи: граматика, історія, мікроб, дифтонг, електрон, атом (грецькі запозичення); деформація, революція, президент, інститут, вірус, проекція (латинські), балкон, галерея, акварель, сценарій, балет, соната, тенор, банк, каса, валюта, газета (італійські); павільйон, салон, етикет, мода, костюм, туалет, ресторан, кафе, меню, жанр, п’єса, солідний, шарм, сенсація (французькі); верстат, слюсар, кран, цех, штепсель, шахта, фартух, єфрейтор, офіцер, штаб, штурм (німецькі); спорт, чемпіон, футбол, хокей, бокс, рок, панк, шоу, хіпі, бізнес, трест, менеджер, конвеєр, танк, міксер (англійські).

Слід зауважити, що багато науково-технічних термінів грецького та латинського походження не запозичувались без посередньо з латини й грецької мови, а створювались штучно на основі грецьких та латинських морфем, уже в новітній час. Деякі з таких штучних слів є греко-латинськими гібридами: автомобілі, аероплан, телевізор, вірусологія (авто-, аеро-, теле-, графія – грецькі, -морфеми, -мобіль, -візор, -вірус - латинські).

Дуже тісні контакти українська мова мала з російською. Наслідок цього постали російські запозичення (значна кількість серед них становлять так звані радянізми: завод, чиновник, рудник, піхота, начальник, паровоз, указ, законопроект, воєн рук, політрук, комсомолець, вищестоящий, передовик, ударник, більшовик, трудодень, суботник, чекіст, комсорг).

Інтернаціоналізми – слова, запозичені с тим самим значенням з одного джерела в кілька мов, у тому числі й неспоріднених. В український мові інтернаціоналізми, в основному грецького та латинського походження: географія, біологія, телевізор, біографія, еволюція, диференціація, комедія, космос.

Джерелами інтернаціоналізмів є також живі європейські мови: англійська: старт, мітинг, імпічмент, джунглі, хобі, бізнес, баскетбол; французька: парфуми, галантний, монтаж, п’єса; німецька: гросмейстер, штаб, ландшафт, штурм.

Інтернаціоналізми, як правило, позначають поняття науки, техніки, економіки, мистецтва, спорту, політики.

Якщо іншомовні слова увійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, тоді їх можна використовувати у певних ділових стосунках, коли ділові папери стосуються питання годи, чи міжнародних проблем. Це лексика з фінансової сфери обслуговування: каса, ліміт.

Бажано користуватися національною мовою, що значною мірою полегшіть введення діловодства. Рекомендовано іншомовні слова вживати у документах в разі потреби, коли їх не можна замінити українськими с тим самим значенням. Вживати лише ті іншомовні слова, що одержали міжнародне визнання, або не мають еквівалента в українській мові; найчастіше це фінансові терміни, терміни бухгалтерського обліку, поштово-телеграфного зв’язку, діловодства, зовнішньої торгівлі, наприклад штраф, бланк, бандероль, віза, гриф, дебет, кредит, кодекс, документ, заява, протокол та інші. У діловому мовленні іншомовні слова потрібно використовувати виправдано.

2. Подвоєння, подовження приголосних

Дидактична мета:

- засвоєння типів подвоєння літер;

- поглиблення знань про подвоєння та подовження приголосних.

Студенти повинні знати:

- умови подвоєння приголосних – на межі яких частин слова наявний збіг приголосних звуків;

- умови подовження приголосних звуків.

Студенти повинні вміти:

- визначати морфемну будову слова та межі частин слова, у яких відбувається збіг приголосних звуків; позначати подвоєні літери як орфограми;

- визначати наявність або відсутність подвоєння літер на позначення подовженої вимови.

Форма поточного контролю: виконання та коментоване пояснення вправ; закріплення знань – робота з роздавальним матеріалом (індивідуальні завдання)

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Виконати у зошитах для самостійних робіт:

Завдання 1. Від поданих слів утворіть нові лексеми, в яких відбувалося б подвоєння літер між різними частинами слова.

День, бігти, з’єднати, зброя, закон, стіна, змістовний, дякувати, звук, дати, туман, захищати, даль, машина, година, ділити, дзеркало, ціна, вина, шаблон, число, будень.

Завдання 2. Перепишіть слова, вставляючи замість крапок пропущені літери.

Незбагнен..ий, підвікон..я, зібран..ий, від..ача, числен..ість, причин..ий, л..ється, сказан..ий, підніс..я, затиш..я, місь..ком, розвинен..ий, століт..я, буквен..ий, Запоріж..я, спросон..я, священ..ий, Прикарпат..я, тверджен..я.

Завдання 3. Запишіть іменники у формі орудного відмінка однини, поясніть їх написання.

Мазь, вісь, сіль, тінь, паморозь, розкіш, почесть, грань, велич, віддаль, масть, печаль, мить, повість, блакить, любов, даль, кров, мідь, вірність, ненависть, галузь, державність, ртуть, вічність.

Тема 1.4 Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності

Питання, що вивчаються:

1. Елементи практичної риторики (2 год.)

2. Чергування приголосних в українській літературній мові (2 год.)

Дидактична мета:

- поглиблення знань про види, форми, прийоми розумової діяльності;

- набуття знань про мислення та його типи.

Студенти повинні знати:

- види і форми розумової діяльності

Студенти повинні вміти:

- давати визначення основних понять.

Запитання до самоконтролю

1. Що таке мислення?

2. Скільки існує типів мислення?

3. Що таке чуттєво-образне мислення?

4. Дайте визначення типу технічного мислення?

5. Охарактеризуйте поняттєве мислення.

6. Що таке риторика?

7. Назвіть основні закони риторики.

Форма контролю:

1. Усне та письмове опитування.

2. Зробити опорний конспект «Сутність риторики» (у робочих зошитах)

1. Сутність риторики

Риторика – наука про ораторське мистецтво, красномовство.

Історія риторики сягає середини І тис. до н.е. Зародившись у демократичній Стародавній Греції у відповідь на суспільну потребу переконувати слухачів живим словом, вона швидко здобула громадське визнання, виробила свої технології, категорії й закони, стала наукою моральною й патріотичною.

Прикметне, що, сповідуючи постулати істинності й щирості, риторика з часом багато набувала, щось втрачала пишно розквітала в періоди навіть нетривалого демократизму, національного відродження й просвітництва та занепадала в періоди тоталітарних режимів.

Інтенсивний розвиток теоретичної риторики призвів до того, що вона як наука ніби зруйнувала саму себе в класичному вигляді і "роздала" свої частини та окремі сфери іншим наукам, а сама поступово звузилася до краси, образного висловлення, стала називатися короткою, редукованою, частковою, практичною тощо. Це зашкодило риториці, і в певному етапі вона набула навіть іронічного іміджу формальних прикрас.

Друга половина XX ст. покликала риторику до соціально активних наук, що мають забезпечувати ефективну передачу інформації каналом мови, формувати гуманістично орієнтовану мовну особистість, толерантний мовний клімат суспільстві. Відтоді починається новий період розвитку риторики

Основи ораторського мистецтва

Підготовка до промови. Вибір теми відповідно до індивідуальних нахилів та інтересів промовця. Визначення мети промови.

Збирання матеріалу. Використання різноманітних джерел (книжок, статей, свідчень очевидців). Складання бібліографії. Записування прочитаного. Фіксування власних думок, пов’язаних з темою виступу.

Тема, вид і цільова установка промови. Відповідність теми публічного виступу компетенції та інтересам промовця – одна з важливих умов його успіху. Обізнаність промовця з обраної теми повинна бути більшою за інформованість слухачів. Точне, цікаве та інтригуючи формулювання теми. Урахування інтересів аудиторії (її ставлення до теми, до промовця). Актуальність і новизна теми.

Орієнтація на аудиторію. Здатність до емпатії (розуміння почуттів, психічного стану іншої особи) – обов’язкова ознака ораторського таланту. Врахування специфіки аудиторії – головна умова успішної пропаганди та агітації.

Оцінювання аудиторії: соціально-демографічний склад (приналежність до певної професії, партійність, освіта, вік, стать) і ступінь однорідності, що визначається мотивами (інтелектуальними, моральними, естетичними), які змусили слухачів прийти на лекцію. Врахування настрою аудиторії. Ставлення аудиторії до промовця.

Мета сучасної інтелігентної людини – осмислити риторичну скарбницю людства й рідного народу стосовно власних можливостей, конкретної ситуації спілкування, виробити свій оригінальний ораторський стиль.

Словничок елементарних понять з риторики

Акція — дія, вчинена з будь-якою метою.

Герменевтика — наука розуміння тексту.

Гомілетика — церковна риторика.

Диспозиція — план, структура, розташування чогось.

Елоквенція — красномовність.

Елокуція — закони мовного висловлювання.

Епідейктичний — прикрашальний.

Етос — звичай, характер, етика.

Інвенція — винахід, вигадка.

Концепт — смисл знака.

Логос — слово, мова, поняття, думка, розум.

Меморія — пам'ять, згадка, запам'ятання.

Патос (пафос) — натхнення, піднесеність, почуття.

Релаксація — поступовий перехід з неврівноваженого стану в урівноважений.

Рефлексація — самоаналіз.

Силогізм — дедуктивний умовивід, третє судження.

Топос — загальні місця у промові.

Троп — слово чи вислів, вжиті в переносному образному значенні.

2. Чергування приголосних в українській літературній мові.

Дидактична мета:

- поглиблення знань студентів про чергування та зміни приголосних за їх збігу;

- закріплення знань про зміни приголосних у потоці мовлення, зокрема спрощення.

Студенти повинні знати:

- умови чергування приголосних та фонетичні зміни за їх збігу;

- групи приголосних, в яких відбувається спрощення;

- слова, в яких український правопис не фіксує спрощення.

Студенти повинні вміти:

- добирати слова, у яких відбуваються чергування приголосних, а також пояснювати фонетичні процеси;

- за допомогою суфіксів утворювати від іменників прикметники і навпаки;

- називати групи приголосних, в яких відбувається спрощення, порівнюючи їх вимову та позначення на письмі.

Форма поточного контролю: виконання та коментоване пояснення вправ; закріплення знань – робота з роздавальним матеріалом (індивідуальні завдання)

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2.Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

3. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Виконати у зошитах для самостійних робіт:

Завдання 1. Від поданих іменників за допомогою суфіксів -ськ-, -ств- утворіть прикметники. Поясніть зміни приголосних.

Буг, Дрогобич, Прилуки, Овруч, Лейпциг, Запоріжжя, Волинь, Золотоноша, Прага, Дамаск, Іртиш, Одеса, Карпати.

Гігант, товариш, робітник, інтелігент, дослідник, студент, заступник, велетень, кравець, керівник, птах, юнак, люди.

Завдання 2. Утворіть вищий ступінь порівняння прикметників, поясніть зміни приголосних.

Близький, довгий, низький, важкий, рідкий, високий, короткий, дужий, легкий, вузький, тяжкий, поганий, малий.

Завдання 3. Від поданих іменників утворіть прикметники. З’ясуйте, в яких словах відбулося спрощення приголосних.

Тиждень, честь, радість, область, жалість, місто, ненависть, турист, контраст, кількість, гігант, вартість, випуск, доблесть, якість, совість, інтелігентність, дилетант, кар’єрист, президент, пропуск, швидкість.

Тема 2.1. Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання

Питання, що вивчаються:

1. Жанри публічних виступів (2 год.)

2. Правопис слів іншомовного походження (2 год.)

Дидактична мета:

- поглиблення знань про етику ділового спілкування;

- набуття знань про предмет і завдання етики ділового спілкування.

Студенти повинні знати:

- поняття етики ділового спілкування;

- предмет і завдання етики ділового спілкування

- культуру ділового спілкування

Студенти повинні вміти:

- давати визначення основних понять.

Список рекомендованої літератури

1. 1. Сімейно-побутова культура та домашня економіка: Навчальний посібник / За ред. Т.Б. Грищенко, Т.Д. Іщенко. – К.: Вища освіта, 2004 . – 480 с.

2. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Вікар, 2002. – 223 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

Запитання до самоконтролю.

1. Що таке етика ділового спілкування?

2. Спілкування як основа життєдіяльності людей.

3. Ділове спілкування та його особливості.

4. Культура ділового спілкування.

5. Який рівень культури спілкування можна назвати високим?

6. Що дають Вам знання з етики і психології спілкування для майбутньої професійної діяльності та особистості життя?

Форма контролю:

1. Усне та письмове опитування.

2. Зробити опорний конспект «Жанри публічних виступів» (в робочих зошитах)

1. Жанри публічних виступів

Публічне мовлення – це особливий вид тексту, створюваний за законами риторики, орієнтований на переконання, що зумовлює його інтеграційну природу (письмово-усна форма реалізації, книжно-розмовний тип мовлення, підготовлено-імпровізаційний характер реалізації). Цей вид тексту може виступати в різних жанрових різновидах (доповідь, лекція, бесіда) та орієнтуватися на різну кількість слухачів.

Публічне мовлення – це такий матеріал, де найповніше виявляються сліди розумово-мовленнєвої діяльності людини й тільки постійна робота над ним є найдієвішим чинно ким розвитку й удосконалення цієї діяльності оратора.

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі види, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.

Доповідь ділова містить виклад певних питань із висновками та пропозиціями. Інформація в ній розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання запропонованих проблем.

Доповідь звітна містить об’єктивно висвітлені факти й реалії за певний період діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу. У процесі підготовки до звітної доповіді доповідач мусить чітко окреслити мету, характер і завдання, до кожного положення добирати аргументовані факти, вивірені цифри, переконливі приклади, влучні й доречні цитати.

Промова – це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів, з логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.

Мітингова промова виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Успішність мітингової промови залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використати весь арсенал вербальних і невербальних засобів.

Агітаційній промові притаманні всі складові промови мітингової. Промовець спонукає слухача до певної діяльності, до необхідності зайняти певну громадську позицію.

Ділова промова, на відміну від мітингової та агітаційної, орієнтована на логічно-виважене сприйняття слухачів. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається тільки в контексті проблеми, що обговорюється на конкретному зібранні.

Ювілейна промова присвячується певній даті, пов’язаній з ушануванням окремої людини, групи осіб, урочистостями на честь події в житті організації, закладу.

Лекція – одна з форм пропаганди, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми.

Навчально-програмові лекції становлять системний виклад певної наукової дисципліни. Обов’язковою складовою частиною цих лекцій має бути огляд і коментар наукової літератури, акцентування уваги на ще не розв’язаних питаннях і проблемах.

Настановча – вступна лекція має на меті ввести слухача в коло питань певної дисципліни, ознайомити з її предметом, зацікавити подальшим вивченням запропонованого матеріалу.

Оглядові лекції читають після вивчення всього курсу. Вони мають на меті систематизувати знання слухачів із певного предмета, спрямувати на подальше самостійне спрацювання якоїсь проблеми.

2. Правопис слів іншомовного походження.

Дидактична мета:

- розширення знань про слова іншомовного походження;

- закріплення орфографічних навичок написання слів іншомовного походження.

Студенти повинні знати:

- правила вживання орфограм – м’який знак, апостроф, подвоєння, літери и, і, ї, е, є;

- особливості правопису загальних і власних іншомовних назв.

Студенти повинні вміти:

- правильно писати слова іншомовного походження;

- розрізняти українські та запозичені слова;

- правильно вимовляти, а також пояснювати лексичне значення слів іншомовного походження.

Форма поточного контролю: виконання та коментоване пояснення вправ; закріплення знань – робота з роздатковим матеріалом (індивідуальні завдання)

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2.Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

3. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Виконати у зошитах для самостійних робіт

Завдання 1. Перепишіть слова, поставте, де потрібно, апостроф, або м’який знак.

Ар..єргард, порт..є, ад..ютант, Н..ютон, ін..єкція, н..юанс, прес-пап..є, кар..єрист, Кордил..єри, Г..юго, кон..юнкутра, порт..єра, п..єдетсал, бракон..єр, Н..юфаундлнед.

Завдання 2. Вставивши пропущені літери, слова з літерами и та і.

І. Г..гант, т..тан, в..заж, р..туал, д..зайнер, ком..кс, канд..дат, санскр..т, опт..ка, реж..м, колор..т, зен..т, ц..ркуль, ж..рафа, б..знес, компл..мент, кор..фей, автор..тет, сент..мент, апнед..кс.

ІІ. През..дент, тен..с, режис..р, кор..дор, в..за, еф..р, кл..п, ант..теза, п..нцет, верн..саж, серпант..н, ел..пс, антрац..т, б..фштекс, с..мптом, магн..т, сп..кер, бригант..на, дев..з, експерт..за, клас..ка.

ІІІ. (И, і)деал, (и,і)нтервал, (и,і)кона, (и,і)кебана, (і,и)люз(и,і)я, (и,і)нфляц(и,і), мед(и,і)нститут, жалюз(и,і), кольраб(и,і), салям(и,і), д(и,і)агноз, Євангел(и,і)є, акс(и,і)ма, пац(и,і)єнт, под(и,і)ум, мак(и,і)яж, нотар(и,і)ус, абітур(и,і)єнт, мум(и,і)я, г(и,і)єна, баст(и,і)он, рег(и,і)он, плаг(и,і)ат, архівар(и,і)ус, кл(и,і)єнт, (и,і)нформац(и,і)я. (и,і)нкв(и,і)з(и,і)ц(і,и)я, борт(и,і)нженер, такс(и,і), зомб(и,і), боржом(и,і), кард(и,і)олог(и,і)я, ауд(и,і)тор(и,і)я, ауд(и,і)єнц(и,і)я, дез(и,і)нфекц(и,і)я, (и,і)н(и,і)ц(и,і)ат(и,і)ва, маф(и,і)оз(и,і), Мар(и,і)уполь.

Тема 2.2 Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування.

Питання, що вивчаються:

1. Номенклатурні назви у професійному мовленні. Географічні назви регіону

2. Правопис географічних назв.

Дидактична мета:

- поглиблення знань про структуру ділового спілкування;

- набуття знань про техніку ділового спілкування.

Студенти повинні знати:

- форми спілкування;

- вимоги до ділового спілкування;

- правила ведення ділової бесіди.

- вербальні і невербальні засоби спілкування.

Студенти повинні вміти:

- давати визначення основних понять;

- правильно оформлювати діловий текст.

Запитання до самоконтролю

1. Що таке спілкування?

2. Які є форми спілкування?

3. Назвіть учасників спілкування?

4. Що таке техніка спілкування?

5. Які основні правила спілкування?

6. Які є види дистанції між співрозмовниками?

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Іванова І.Б. Українське ділове мовлення: Навчально-методичний посібник. – Х.: ТМ «Парус», 2007. – 448 с.

3. Сімейно-побутова культура та домашня економіка: Навчальний посібник / За ред. Т.Б. Грищенко, Т.Д. Іщенко. – К.: Вища освіта, 2004 . – 480 с.

Форма контролю:

1. Усне та письмове опитування.

2. Зробити опорний конспект «Номенклатурні назви у професійному мовленні. Географічні назви регіону»(в робочих зошитах)

Техніка спілкування

Спілкування у своєму вербальному та невербальному виявах – явище загальнолюдське. Водночас йому завжди притаманні етнічні особливості, національна своєрідність. Це спричинено специфікою природно-кліматичних умов, способами господарювання, контактами з іншими народами, їх темпераментом, ментальністю, національним характером.

Американські дослідники людських взаємин вважають, що для того, щоб склалося враження про людину, достатньо чотири хвилини поспілкуватися з нею. На думку інших дослідників, для цього необхідно тільки 120 секунд. Отже, від рівня нашого володіння технікою спілкування залежить думка оточуючих про нас.

Вербальне спілкування розгортається в конкретних комунікативних обставинах. Параметри ситуації визначаються її складовими: ХТО – КОМУ – ЩО – ПРО ЩО – ДЛЯ ЧОГО – ДЕ – КОЛИ.

ХТО і КОМУ – це учасники комунікативного акту, комуні кати.

ХТО – той, хто говорить (пише), - у науковій літературі має різні термінологічні позначення: «адресант», «відправник», «емісар», «надавач».

КОМУ – той, до кого говорять (пишуть). У науковій літературі трапляються терміни: «адресат», «отримувач», «реципієнт», «сприймач». Для комунікативної ситуації суттєвим є присутність третьої особи, яка може і не брати участі в комунікативному акті, але впливати на його хід, застосовуючи елементи невербального спілкування.

ЩО – це те, що сказано (написано), тобто повідомлення, текст.

ПРО ЩО – це змістова сторона тексту.

ЧОМУ – це причина мовлення, його каузальна обумовленість, мотивація.

ДЛЯ ЧОГО – це цільова обумовленість мовлення.

Залежно від того, яку мету ставить перед собою адресант: проінформувати, переконати, створити настрій, вивести з рівноваги адресата чи просто згаяти час – він організує своє мовлення, добирає відповідні засоби вираження, способи побудови тексту, дотримується певної стратегії та тактики в комунікативній поведінці.

В процесі спілкування існує межа допустимої відстані між співрозмовниками, порушувати яку вважається неетично. Вона залежить від виду взаємодії. Розрізняють чотири види відстаней між співрозмовниками:

- інтимна відстань – до 0,5 м, точніше – 15 – 46 см. Трапляється у спорті, де відбувається зіткнення тіл спортсменів. Окрім суб’єкта у цій зоні розміщуються найближчі йому люди, які мають з ним тісний емоційний контакт;

- міжособистісна відстань – 0,5 – 1,2 м. Можлива при розмові друзів на прийомах, вечерях, ділових зустрічах;

- соціальна відстань – 1,2 – 3,7 м. Має місце при неформальних соціальних і ділових стосунках, причому верхня межа більше стосується формальних стосунків. Цю відстань намагаються зберегти малознайомі співрозмовники;

- публічна відстань – 3,7 і більше метрів. На цій відстані можуть обмінятися кількома словами або взагалі утриматися від розмови, скориставшись невербальними засобами спілкування.

1. Номенклатурні назви. Географічні назви.

Від термінів треба відрізняти номенклатурні назви (лат. – перелік, список). Відмінність полягає в тому, що в сонові терміна лежить загальне поняття, а в основі номенклатурної назви – одиничне. Це своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. До номенклатури входять серійні марки машин, верстатів, приладів, найменування підприємств, установ, організацій; географічні назви. Наприклад, півострів, острів – терміни; Крим, Родос, Корсика, Сардинія – номенклатурні назви. У ботаніці терміни – вегетація, хвойні, колоскові, квітконосний; номенклатурні назви – ялина, сосна, ялиця, пшениця, жито, овес, троянда, шипшина.

У ділових паперах часто вживаються географічні назви. Їх правопис та вимова відзначаються складністю. Щоб уникнути непорозумінь, слід скористатися деякими порадами.

Географічні назви на письмі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису: Житомир, Кременчук, Вінниця, Десна.

Географічні назви, що складаються з двох чи трьох слів, пишуться з великої літери, а їх родові позначення – з малої. Наприклад: Весела слобода, Велике Ведмеже озеро.

Якщо ж у таких географічних назвах означувані слова не сприймаються як родові позначення, то вони те ж пишуться з великої літери. Наприклад: Ярославів Вал, Велика Балка, Нові Санжари, Красні Ворота.

У назвах українських міст важливо розрізняти вживання елементів (-поль, -піль). Перше використовується у словах грецького походження (грецьке «місто»): Севастополь, Сімферополь, Мелітополь, Маріуполь, Нікополь; друге – (з українського «поле»): Бориспіль, Тернопіль.

При складанні ділових паперів не слід забувати, що географічні назви з іменниковими закінченнями – українські, російські та інших країн, а також деякі іншомовні – відмінюються як звичайні іменники І, ІІ, ІІІ відміни.

І відміна: Одеса – Одеси, Одесою, в Одесі;

Полтава – Полтави, Полтавою, в Полтаві;

Прага – Праги, Прагою, у Празі.

ІІ відміна: Київ – Києва, Києвом, у Києві;

Львів – Львова, Львовом, у Львові.

ІІІ відміна: Керч – Керчі, Керчю, у Керчі.

Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи навпаки, іменника та прикметника, відмінюються в обох частинах.

Наприклад: Кривий Ріг – Кривого Рогу; Кам’янець-Подільський – Кам’янця- Подільського, Кам’янцеві-Подільському.

Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника і присвійного прикметника, відмінюються тільки в другій частині. Наприклад: Івано-Франківськ – Івано-Франківська, в Івано-Франківську. Але: Конча-Заспа – Кончі-Заспи, у Кончі-Заспі; Пуща-Водиця – Пущі-Водиці, у Пущі-Водиці.

Іноді доводиться перекладати на українську мову російські географічні назви. Тут слід звернути увагу на правопис префіксів, суфіксів, закінчень.

Так, російська літера и передається через и у префіксі при-: Примор’я, Приволжя; у суфіксах -ик, -ич, -иц, -ищ: Углич, Коптельнич, Луковиці, Ржищеве.

Якщо ж у російських географічних назвах є суфікси -ск, -цк, то вони передаються відповідними українськими -ськ, -цьк: Брянськ, Кузнецьк, Новосибірськ, Троїцьк.

2. Правопис географічних назв.

Дидактична мета:

- закріплення набутих умінь і навичок передавання звуків у географічних назвах українською мовою;

- сприяння виробленню умінь написання географічних назв.

Студенти повинні знати:

- правила правопису географічних назв.

Студенти повинні вміти:

- правильно передавати на письмі географічні назви слов’янського походження українською мовою;

- наводити приклади географічних назв.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Форма контролю

1. Усне і письмове опитування.

2. Словниковий диктант.

Виконати у зошитах для самостійних робіт

Завдання 1. Напишіть, де потрібно, велику літеру і пояснить її вживання.

києво-печерська лавра, лівобережна україна, славутич, золоті ворота, близький схід, село нові санжари, ботанічний сад, андріївський узвіз, софійський собор, музей хліба, проспект науки, гідропарк, великі луки.

Завдання 2. Подані географічні назви записати відповідно до правил (разом, окремо, через дефіс)

Сан/Франциско, Кам’яно/гірка, Красно/водськ, Влади/восток, Бєлгород/Дністровський, Вишній/Волчок, Зелена/Гура, Глинські/Загора, Берізки/Бершадські, Йорк/шир, Гільча/Друга, Стара/Планина, Кандалакшська/губа, Лас/Вегас, Улан/Уде, Кейп/таун, Сент/Луїс, Кзил/Орда, Верхньо/Уральськ, Ново/волинськ, Санто/Домінго.

Тема 2.3 Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.

Питання, що вивчаються:

1. Культура мови і спілкування (2 год.).

2. Правопис імен та прізвищ в діловому мовленні, їх відмінювання та практичне використання (2 год.)

Дидактична мета::

- розширення знань про правила спілкування фахівця при проведенні переговорів;

- забезпечення оволодіння правилами спілкування.

Студенти повинні знати:

- основні правила спілкування при проведенні переговорів, зустрічей, прийомів;

- правила телефонної розмови.

Студенти повинні вміти:

- давати визначення основних понять;

- дотримуватися норм та правил ведення ділових переговорів, зустрічей, прийомів.

Список рекомендованої літератури:

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Іванова І.Б. Українське ділове мовлення: Навчально-методичний посібник. – Х.: ТМ «Парус», 2007. – 448 с.

3. Сімейно-побутова культура та домашня економіка: Навчальний посібник / За ред. Т.Б. Грищенко, Т.Д. Іщенко. – К.: Вища освіта, 2004 . – 480 с.

Форма контролю:

1. Усне опитування.

2. Зробити опорний конспект «Культура мови і спілкування» (в робочих зошитах).

1. Культура мови і спілкування

Мовлення людини – це своєрідна візитна картка, свідчення рівня освіченості людини, її культури, а водночас – через сукупну мовленнєву практику мовців – це і показник культури суспільства.

Культура мовлення – це система вимог, регламентацій щодо вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній чи писемній).

Культурою мови називають дотримання усталених мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Головними завданнями культури мови є:

- виховання навичок літературного спілкування;

- пропаганда й засвоєння літературних норм у слововживанні, граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні;

- неприйняття спотвореної мови або суржику.

Людина з низькою культурою мовлення порушує правила слововживання, граматики, вимови та наголошення, написання.

Якщо ж людина володіє культурою мовлення, то про неї кажуть, що це людина розвиненого інтелекту і високої загальної культури.

Основні ознаки культури мовлення:

1) змістовність (потрібно продумувати текст і основну думку висловлювання; розкривати їх повно; говорити й писати тільки те, що добре відоме; не говорити й не писати зайвого; добирати матеріал, якого не вистачає);

2) правильність і чистота (дотримуватися норм літературної мови);

3) точність (добирати слова і будувати речення так, щоб найточніше передати зміст висловлювання);

4) логічність і послідовність (говорити і писати послідовно, забезпечувати смислові зв’язки між словами і реченнями в тексті; складати план виступу чи лекції; систематизувати дібраний матеріал; уникати логічних помилок);

5) багатство (використовувати різноманітні мовні засоби, уникати невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень);

6) доречність (ураховувати, кому адресовано висловлювання, як воно буде сприйняте за певних обставин спілкування);

7) виразність і образність (добирати слова і будувати речення так, щоб якнайкраще, якнайточніше передати думку, бути оригінальним у висловлюванні і вміти впливати на співрозмовника).

Основною комунікативною якістю мовлення є правильність – об’ємна і складана ділянка культури мовлення. Щоб говорити правильно, потрібно досконало володіти нормами літературної мови (норма – це загальноприйнятий звичай вимовляти, змінювати, записувати слово, будувати речення, текст відповідно до стилю мовлення). Правильне мовлення передбачає користуватися усіма мовними правилами, уміння будувати висловлювання, що відповідає обраному типу і стилю.

Культура спілкування є складовою культури загалом. Вона містить певну суму знань. Для культури спілкування характерною є також нормативність. Вона визначає, як мають спілкуватися люди в певному суспільстві, у конкретній ситуації. Серед компонентів, що створюють високий рівень спілкування, слід виокремити:

- комунікативні установки, які включають механізми спілкування;

- знання етичних норм спілкування, прийнятих у конкретному суспільстві, психології спілкування;

- уміння застосовувати ці знання з урахуванням ситуації, відповідно до норм моралі конкретного суспільства та загальнолюдських цінностей.

2. Правопис імен та прізвищ в діловому мовленні, їх відмінювання та практичне використання.

Дидактична мета:

- поглиблення і розширення знань щодо основних правил правопису імен та прізвищ;

- сприяння виробленню умінь написання прізвищ.

Студенти повинні знати:

- правила правопису імен та прізвищ;

- як передаються російські звуки е, и, ы, ё в українській мові;

- як передаються прикметникової суфікси і закінчення російських прізвищ.

Студенти повинні вміти:

- правильно передавати на письмі імена і прізвища;

- правильно їх відмінювати.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Форма контролю:

виконання та коментоване пояснення вправ, опрацювання теоретичного матеріалу зі складанням опорного конспекту; закріплення проводиться у формі індивідуальних досліджень правопису імен та прізвищ.

Виконати у зошитах для самостійних робіт

Завдання 1. Наведені російською мовою прізвища, імена й по батькові перекладіть українською.

Белинский Виссарион Григорьевич, Андрианова Анна Прокофьевна, Воронихин Андрей Никифорович, Ветошинский Антон Петрович, Локтев Петр Семенович, Брюсов Валерий Якович, Герасимов Илья Савич, Андреева Алла Яковлевна, Широкова Светлана Игнатьевна, Цветаева Марина Ивановна, Лесков Николай Семенович, Дьяков Семен Алексеевич, Федоровский Павел Юрьевич.

Завдання 2. Від поданих імен утворіть чоловічі та жіночі імена по батькові:

Євген, Едуард, Анастас, Олександр, Юрій, Віталій, Віктор, Мирослав, Ярослав, Дмитро, Олег, Михайло, Леонід, Валерій, Валентин, Іван, Микола, Максим.

3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни.

Питання, що вивчаються:

1. Правопис складних іменників та прикметників (4 год.)

Дидактична мета:

- поглиблення знань про терміни, загальнонаукові терміни.

Студенти повинні знати:

- функцію термінів у суспільному житті;

- правописні принципи написання термінів.

Студенти повинні вміти:

- давати визначення основних понять.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Форма контролю:

1. Усне та письмове опитування.

2. Зробити опорний конспект «Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни» (в робочих зошитах)

1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни

Книжні слова – терміни й ділова лексика – несуть на собі відтінок «вченості», забезпечують точний, об’єктивний опис певних явищ, подій. Наприклад, хромосома, апендикс, сюжет, модернізм, девальвація, кошторис, посада, наказ, скасувати.

Термін – спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання. У кожній галузі науки, техніки, виробництва, мистецтва терміни утворюють систему (термінологію). Нині українська мова як розвинена літературна мова виробила усі терміносистеми, необхідні для повноцінного інформаційного обміну на сучасному етапі розвитку. До основних термінологічних груп лексики належать: математична, філософська, фізична, електротехнічна, хімічна, біологічна, літературознавча, залізнична, друкарська, військова, спортивна, фінансова та ін.

Основу кожної термінологічної системи становлять слова національної мови, що набули відповідних спеціальних значень, наприклад, у суспільно-політичній термінології: свідок, торгівля, господарство, власність, право, голосування, безробіття, в ботаніці – гірське борошно, дзвінець, ротики, зозулині сльози, півники, котяче ребро (назви рослин), у термінології технічних наук – комір, кожух, рукавичка, магазин, щока, жабка (найменування технічних деталей) та багато ін.

Термінологічна лексика української мови поповнюється також запозиченнями з іншим мов: агрегат, конвеєр, механізація, коефіцієнт, перпендикуляр, комп’ютер, конверсія. Ще одним джерелом термінотворення є комбінування власних та запозичених словотвірних засобів: держава-монополія, кінословник, соцзабезпечення, макетування, світлотехніка, селективність.

Із розвитком мови змінюється співвідношення власне мовних та запозичених елементів у термінології. Зокрема, у сучасних документах питомо українські слова обмежують вживання іншомовних термінів. Наприклад: відсоток (процент), чинник (фактор), вада, недолік (дефект), оприлюднювати (обнародувати) та ін. Тому при написанні текстів слід використовувати слова, що відповідають сучасному станові розвитку мови, найповніше відбивають суть описуваних понять.

Науково-термінологічна лексика – це сукупність слів, що вживаються в науковій літературі та у мовленні людей, діяльність яких пов’язана з тією чи іншою галуззю науки.

Слова галузевої термінології властиві кожній окремій галузі науки, в них якраз відображено специфіку кожної наукової галузі. Приклади галузевої термінології:

- психологічної: інтуїція, інтроспекція, вища нервова діяльність, афект, асоціація поведінка, уява;

- мовознавчої: фонетика, морфологія, фонема, відмінювання, спрощення, словотвір, речення;

- музичної: гама, октава, нота, ансамбль, мажор, форте;

- педагогічної: дидактика, оцінка, мотивація, навчання;

- хімічної: азот, колоїд, елемент, цезій, хімічна реакція;

- філософської: істина, матерія, об’єкт, світогляд, діалектика;

- економічної: товар, продуктивні сили, робочий клас, експорт, імпорт.

Серед галузевої термінології є слова, які вживаються у кількох галузях науки, наприклад: йод – у хімії і медицині; асиміляція – у мовознавстві і біології; морфологія – у мовознавстві, медицині, біології; ключ – у музиці, технічних науках.

За рахунок науково-термінологічної лексики збагачується загальновживана лексика.

2. Правопис складних іменників і прикметників

Дидактична мета:

- розширення знань про загальні правила правопису складних слів, зокрема іменників і прикметників;

- удосконалення орфографічних навичок написання складних слів.

Студенти повинні знати:

- правила написання складних слів разом та через дефіс.

Студенти повинні вміти:

- пояснювати правопис складних слів, добирати приклади слів, що пишуться разом і через дефіс;

- розрізняти складні прикметники та сполучення прислівника з прикметником, що пишуться окремо.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Форма контролю: виконання та коментування завдань.

Завдання 1. Напишіть слова разом або через дефіс:

Електро/поїзд, джерело/знавство, двох/сот/ліття, газо/мотор, сніго/збирання, лісо/смуга, вище/названий, класико/романтичний, багато/кольоровий, гучно/мовець, мало/знайомий, зоре/носець, грам/молекула, фото/журналіст, мікро/вольт, авто/фургон, теле/прес/центр, пів/озеро, льон/довгунець, кіно/репортаж, рута/м’ята, магнітолог/астроном, магазин/салон, пів/овал, геолого/мінералогічний, навколо/планетний, жовто/гарячий, сіро/кам’яний, електро/вимірювальний.

Завдання 2. Перекладіть текст українською мовою і виділіть прикметники.

Сотрудничество с другими компаниями и фирмами, зачастую и с иностранными, предполагает приглашение различных делегаций. В таких случаях согласно всем знакам приличия презенты преподносят сами хозяева предприятия, а не гости. Подарки должны содержать символику фирмы и города, где располагается эта фирма. (Энциклопедия этикета).

Тема 3.2. Спеціальна термінологія і професіоналізми

Питання, що вивчаються:

1. Типи термінологічних словників. (2 год.)

2. Правопис складних прислівників (2 год.)

Термінологічний словник – один із різновидів лінгвістичного словника, у якому подано термінологію галузі (кількох галузей) знань. Теорією і практикою укладання словників займається термінологічна лексикографія. Розроблення загальної класифікації документів є одним із провідних напрямків документознавства, класифікація термінологічних словників розглядається в колі

проблематики термінографії.

Класифікація словників – практичний систематизований опис словників та їхніх жанрів, що склалися історично в тій чи тій національній лексикографічній традиції. Класифікація є ефективним способом систематизації знань, а також презентації особливостей, важливих ознак та характеристик досліджуваного об’єкта. Розв’язання проблеми класифікації словників сприятиме виробленню єдиної методології укладання (тематичний обсяг, реєстр, форма, призначення, функції словника) для кожного виду і типу словників.

Класифікація термінологічних словників пов’язана з їхніми структурними особливостями та функціями.

Упродовж 1948–1989 рр. із найрізноманітніших галузей знань вийшло в світ понад 100 словників з українським реєстром термінів, у 1990–2001 рр. – 550 українських термінологічних словників, енциклопедій, довідників. Високий рівень динамічності термінологічної лексикографії, видова розгалуженість українських термінологічних словників, починаючи з 90-х років, створили передумови для проведення видової й типологічної класифікації словників.

Класифікація термінологічних словників

Широта охоплення термінологічної лексики - універсальні, багатогалузеві, галузеві, вузько галузеві. Перекладні (двомовні, багатомовні) Спосіб опису лексичного значення слова. Праці енциклопедично-довідкового типу (тлумачні, тлумачно-перекладні, довідники, енциклопедії, енциклопедичні словники)

Термінологічні словники, відображаючи лексику спеціальної сфери, мають чітко окреслене функційне призначення – відображати поняттєво-термінологічний апарат різних галузей науки й техніки та забезпечувати наукову, навчальну, виробничу діяльність. Це зумовлює критерії відбору термінологічного матеріалу за читацькою адресою. Термінологічні лексикографічні праці призначено широким колам науковців, викладачів, студентів усіх спеціальностей або певної спеціальності, аспірантів, слухачів підготовчих відділень, слухачів системи підвищення кваліфікації, учнів, науково-технічних працівників. Однак існують словники, які виникли як наслідок спостереження за професійною лексикою окремих категорій фахівців чи угруповань мовців.

2. Правопис складних прислівників

Дидактична мета:

- поглиблення знань про прислівник як незмінну частину мови;

- закріплення умінь і навичок порівняння правопису, значення прислівників, утворених від різних частин мови прийменниками-префіксами, та однозвучних слів, що належать до інших частин мови.

Студенти повинні знати:

- значення, розряди прислівників та їх особливості;

- правописні особливості прислівників.

Студенти повинні вміти:

- правильно писати прислівники та однозвучні слова.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

3. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Форма контролю: самостійне виконання вправ

Особливості правопису прислівників

Правопис прислівників
Разом	Через дефіс	Окремо
Сполучення іменника, короткого прикметника, числівника з прийменником: вранці, стиха, надвоє, наскрізь; сполучення будь-якої частини мови з кількома прийменниками: вдосвіта, наприкінці; з кількох основ (з прийменником або без нього): обабіч, праворуч; сполучення різних частин мови з частками аби, ані, де, чи, що, як: абияк, анітрохи, чимало, щодня, якраз	Сполучення прислівників з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -но, -то, -от, -таки: будь-де, де-небудь, казна-коли, хтозна-звідки, тільки-но, якось-то, як-то; повторення слів або їх основ: ледве-ледве, віч-на-віч, мало-помалу; сполучення двох синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, більш-менш; сполучення прикметника, займенника з прийменником-префіксом по- і суфіксами -ому, -єму, -и: по-українському, по-твоєму, по-київські; сполучення порядкового числівника з прийменником по: по-перше, по-десяте	Прислівникові сполучення іменника та прийменника, в яких ці слова зберігають значення частин мови, тому ці сполучення не повністю перейшли до розряду прислівників: без кінця, до речі, на щастя, раз у раз; прислівникові сполучення слів у формах називного й орудного відмінків однини: кінець кінцем, один одним, сама самотою

Виконати завдання в зошитах для самостійних робіт.

Завдання 1. Перепишіть прислівники, знявши риску, поясніть їх правопис.

Час/від/часу, з/гори, на/ходу, на/початку, до/побачення, до/дому, де/небудь, без/відома, на/бік, на/четверо, на/прощання, на/силу, чим/дуж, до/пари, на/весні, на/совість, рік/у/рік, видимо/не/видимо, в/обмін, по/поєму, по/суті, по/волі, в/головному, в/голос, на/славу, зі/зла, хоч/не/хоч, за/рахунок, в/розсип, у/вічі, без/сумніву, від/ранку, до/вечора, в/рівень.

Завдання 2. Із поданих груп слів виберіть правильне написання.

Надвечір – над вечір, по-третє – потретє, будьде – будь-де, рік-у-рік – рік у рік, устократ – у стократ, на видноті – навидноті, по-новому – по новому, більш-менш – більш менш, аби як – абияк, уп’ятьох – у п’ятьох, нарізно – на різно, мимо хідь – мимохідь, по-німецьки – по німецьки.

Завдання 3. Дайте відповідь на тест.

1. Усі складні слова потрібно писати через дефіс у рядку:

А. Важко/хворий, віце/президентський, північно/західний.

Б. Військово/технічний, діаметрально/протилежний, літературно/художній.

В. Високо/кваліфікований, радіо/телефонний, середземно/морський.

Г. Парусно/моторний, блідо/рожевий, історико/культурний.

2. Через дефіс слід писати всі прислівники в рядку:

А. Часто/густо, по/англійськи, якось/то, без/угаву.

Б. Як/от, по/латині, де/таки, десь/не/десь.

В. Рука/в/руку, віч/на/віч, де/факто, аби/як.

Г. Десь/інколи, по/іншому, по/части, хоч/не/хоч.

3. Усі складні слова потрібно писати разом:

А. Військово/полонений, радіо/фізик, воєнно/стратегічний.

Б. Кримсько/татарський, екс/чемпіон, мікро/схема.

В. Мало/населений, авіа/лайнер, Дніпро/ріка.

Г. Контр/атака, східно/слов’янський, гори/цвіт.

4. Через дефіс усі слова пишуться в рядку:

А. Лимонно/кислий, лимонно/жовтий, ліво/бережний.

Б. Лілово/червоний, лікеро/горілчаний, листо/прокатний.

В. Лісо/захисний, лісопильно/дерево/обороний, льоно/очисний.

Г. Кисло/солодкий, клавішно/струнний, книжково/журнальний.

5. Усі складні слова потрібно писати разом у рядку:

А. Проф/спілковий, напів/оберт, багато/тисячний, член/кореспондент.

Б. Тепло/обмінний, радий/радісінький, шести/денка, пів/огірка.

В. Чотирьох/актний, перекоти/поле, пів/аркуша, кілька/мільйонний.

Г. Сто/відсотковий, теле/апаратура, лісо/степовий, соціал/демократичний.

6. Усі складні слова потрібно писати через дефіс у рядку:

А. Віце/адмірал, крем/буле, напів/фабрикат, жовто/гарячий.

Б. Батько/мати, клініко/діагностичний, сон/трава, червоно/деревний.

В. Окислювально/відновний, міні/футбол, гіркувато/солоний, стоп/кран.

Г. Режисер/постановник, всесвітньо/історичний, давньо/український, кіловат/година.

7. Разом треба писати всі прислівники в рядку:

А. Спокон/віку, чим/раз, в/смак, від/тепер.

Б. В/вечері, під/вечір, насам/перед, за/панібрата.

В. Чим/дуж, в/день, по/волі, на/самоті.

Г. На/провесні, від/нині, що/ночі, на/світанку.

8. Усі слова пишуться разом у рядку:

А. Життє/пис, великий/превеликий, напів/автомат, полу/мисок.

Б. Електро/провід, розрив/трава, електро/монтаж, пів/години.

В. Жертво/приношення, тонно/кілометр, пів/карбованця, батько/мати.

Г. Дерево/обробний, дванадцяти/тонка, вище/згаданий, чотири/місячний.

9.Усі прислівники пишуться через дефіс у рядку:

А. По/українські, повік/віки, будь/що/будь, плече/в/плече.

Б. Всього/на/всього, вряди/годи, хтозна/коли, з/посеред.

В. Пліч/о/пліч, на/гора, сьогодні/завтра, наді/мною.

Г. По/латині, ім’я по/батькові, на/самоті, хтозна/коли.

10. Усі складні слова слід писати разом у рядку:

А. Життє/радісний, авто/тракторний, хіміко/технологічний, блакитно/жовтий.

Б. Нижче/згаданий, вужо/подібний, окислювально/відновний, зерно/збиральний.

В. Глухо/німий, загально/державний, червоно/рожевий, віце/президентський.

Г. Жовто/гарячий, давньо/український, життє/здатний, важко/хворий.

Тема 3.4 Складні випадки слововживання. Пароніми. Вибір синонімів.

Питання, що вивчаються:

1. Правопис дієслівних форм (2 год.)

2. Правопис дієприслівників, дієприкметників (2 год.)

Дидактична мета:

- поглиблення знань про складні випадки слововживання;

- систематизування знань про пароніми.

Студенти повинні знати:

- функцію паронімів в українському діловому мовленні;

- принципи вибору синонімів.

Студенти повинні вміти:

- давати визначення основних понять.

Список рекомендованої літератури

1. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

2. Практикум з українського ділового мовлення/ Л.Г. Погиба, Н.Г. Шкуратяна, Т.О. Грибіниченко та ін. – К.: ФАДА, ЛТД, 2002. – 359 с.

Форма контролю:

1. Усне та письмове опитування.

2. Зробити опорний конспект «Правопис дієслівних форм в українському діловому мовленні» (в робочих зошитах)

1. Правопис дієслівних форм в українському діловому мовленні

1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їхні форми; активізувати, дезінформувати, деномінувати, домінувати, дрейфуючи, регламентувати, символізувати, формулюючи і т. ін.).

неправильно	правильно
Важити	зважувати
Рихтуватися	збиратися
плентатись (-ся)	повільно рухатися (йти)
Балакати	говорити
Їстоньки	їсти
Лементувати, ґвалтувати	здіймати крик
договорюватися	домовлятися
Поспівати	встигати
Являється	є

2. Уникати умовного способу:

неправильно	правильно
Підприємства змогли б виконати замовлення, якби...	Підприємства виконають (зможуть виконати) замовлення, якщо...
Виконавець повідомив би Вас завчасно, коли б...	Завчасне повідомлення виконавця було можливе лише за умов...

3. Уживаючи ті чи інші форми наказового способу, слід враховувати конкретну ситуацію, умови спілкування та норми мовного етикету.

4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях та ін. вживають неозначену форму дієслова (інфінітив).

Але слід пам'ятати, що нормативною є форма на -ти, а не -ть:

неправильно	правильно
виступать говорить запроваджувать здійснювать наполягать	виступати говорити запроваджувати здійснювати наполягати

5. У документах більшість дієслів має форму 3-ої особи однини, але неприпустиме використання коротких форм:

неправильно	правильно
виклика допомага оббіга уклада	викликає допомагає оббігає укладає

6. Надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то:

неправильно	правильно
Рішення було достроково виконане нашою групою	Наша група достроково виконала рішення.
Головна увага ним приділяється...	Головну увагу він приділив...
Інспектори, які призначаються комісією...	Інспектори, яких призначає комісія...
Випробування проводяться у запланованому режимі.	Випробування проводять у запланованому режимі (або Випробування проведено в запланованому режимі).

7. Не порушувати норми вживання форм залежного слова:

неправильно правильно

свідчити факти свідчити про факти

відзначати про успіхи відзначати успіхи

довести про інформацію довести інформацію

опанувати професією опанувати професію

доторкатися приладу доторкатися до приладу

8. Надавати перевагу складеним формам дієслів недоконаного виду в майбутньому часі:

неправильно правильно

завтра відпочиватимемо завтра будемо відпочивати

перемахуватимемо будемо перераховувати

працюватимемо сьогодні будемо працювати сьогодні

співатимемо разом будемо співати разом

розмовлятимемо серйозно будемо розмовляти серйозно

9. Широко використовувати дієприкметники і дієприслівники, але уникати

Однак окремі форми активних дієприкметників теперішнього часу з суфіксами -уч (-юч), -ач (-яч) почали використовувати, але у функції означення, а не головного компонента дієприкметникового звороту, Наприклад:

неправильно	правильно
співробітник, виконуючий службові обов'язки	виконуючий службові обов'язки (або співробітник, який виконує службові обов'язки)
добробут, зростаючий щороку	зростаючий щороку добробут (або добробут, що зростає щороку)
академік, керуючий новим відділом	керуючий новим відділом (або академік, який керує новим відділом)

Це ж стосується і активних дієприкметників минулого часу з суфіксом -л-:

правильно	правильно
іти, замерзлі від морозу	замерзлі квіти (або квіти, що замерзли від морозу)

Сфера використання активних дієприкметників — в основному термінологічна лексика: блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, ведуче колесо, ріжучий диск, тонізуючі речовини, резонуюча камера, діючий вулкан, несуча поверхня крила, працюючий двигун, планеруючий літак, лімітуючий режим.

10. Форми 2-ї особи однини, 1-ї та 2-ї особи множини дозволяють уникати форми давайте у наказовому способі. Обійтися без неї можна і за допомогою додаткових слів.

неправильно	правильно
давайте проголосуємо	проголосуймо
давайте побажаємо	побажаймо
давайте почнемо	є пропозиція почати або пропоную почати

2. Правопис дієприслівників, дієприкметників

Дидактична мета:

- поглиблення знань про дієслово: систему дієслівних форм, особливості словозміни дієслів;

- розширення знань про дієприкметник і дієприслівник.

Студенти повинні знати:

- значення, граматичні категорії дієслова як частини мови;

- типи дієслівних форм: дієприкметник, дієприслівник;

Студенти повинні вміти:

- утворювати форми дієприслівників;

- утворювати дієприкметникові форми.

Список рекомендованої літератури:

1. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

2. Практикум з українського ділового мовлення/ Л.Г. Погиба, Н.Г. Шкуратяна, Т.О. Грибіниченко та ін. – К.: ФАДА, ЛТД, 2002. – 359 с.

Форма контролю: виконання вправ, робота з роздактовим матеріалом.

Виконати в зошитах для самостійних робіт.

Завдання 1. Перепишіть прислів’я, утворивши від інфінітивів, поданих у дужках, форми дієприкметників і дієприслівників.

Під (лежати) камінь вода не тече. Не (дати) слова – держись, а (дати) – кріпись. Не (питати) – мовчи, не (бити) – не кричи. Не хвались, (іти) на торг, а хвались, (іти) з торгу. На свіжу квітку і бджола сідає, а (зів’яти) обминає. Не (розбити) крашанки, не спечеш яєчко. Не (нагріти) залізо не зігнеш. Аби руки і охота, буде (зробити) робота.

Завдання 2. Перекладіть словосполучення українською мовою.

Недолго дума, прислушиваясь к голосам, побеждающие идеи, потерпевший аварию, не взирая на лица, предупреждающая надпись, наболевший вопрос, положив на стол, портящиеся продукты, не покладая рук, обслуживающий персонал, достигший успеха, стоявший тут, оставшиеся сотрудники.

Завдання 3. Від поданих дієслів утворіть дієприслівники і складіть з ними речення:

Подорожувати, спостерігати, фотографувати, підніматись, їхати, відчувати, казати, розповідати, нести, читати, посилати, підписувати.

Тема 4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Орфографічні та орфоепічні словники.

Питання, що вивчаються:

1. Деякі питання термінології аудиту (2 год.)

2. Правопис службових частин (2 год.).

Дидактична мета:

- поглиблення знань про орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови;

- розширення знань про орфографічні та орфоепічні словники, їх призначення.

Студенти повинні знати:

- орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови.

Студенти повинні вміти:

- давати визначення основних понять.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Форма контролю:

1. Усне та письмове опитування.

Деякі питання термінології аудиту

Історія становлення і розвитку аудиту в Україні розпочалася з 1993 року з прийняттям Закону України “Про аудиторську діяльність”. Минуло 15 років з моменту офіційного законодавчого закріплення основних положень аудиту в нашій державі. Проте існує достатньо проблем, суперечливих питань у галузі аудиторської діяльності в Україні. Однією з важливих проблем є визначення термінології в аудиті та її адекватне тлумачення.

Слід зауважити, що терміни в теорії і практиці аудиту в нашій державі і в зарубіжних країнах іноді мають різне значення. Крім того, часто неправомірно відбувається вживання терміна аудит, наприклад, у діяльності податкових органів.

Слово аудит у перекладі з латинської мови означає “слухати”, “він чує”, їх слід вживати в теорії і практиці аудиту в Україні.

Аудит – це незалежна перевірка та підтвердження фінансової бухгалтерської звітності незалежним професіоналом (аудитором, аудиторською фірмою) щодо її достовірності, повноти та законності.

Аудиторські послуги (супутні аудиту роботи) – це всі інші види робіт (крім аудиту), які виконуються аудитором (аудиторською фірмою). До аудиторських послуг відносять різноманітні консультації з питань ведення обліку, оподаткування, юридичних питань, а також допомога, надана аудиторам щодо складання звітності, аналіз фінансового стану підприємства, оцінка майна та ін.

Аудитор – це незалежний професіонал, який маж відповідальний сертифікат аудитора (видається Аудиторською палатою України). Сертифікат визначає кваліфікаційну придатність аудитора як фахівця.

Внутрішній аудит – це незалежна контрольна функція всередині підприємства (організації), спрямована на перевірку його фінансово-господарської діяльності в інтересах самого підприємства, керівництва і правління. Це вид контролю, який встановлюється керівництвом, виконується внутрішнім аудитором (працівником підприємства, на якому здійснюється контроль).

Система внутрішнього контролю – це поняття ширше, ніж внутрішній аудит. Система внутрішнього контролю включає в себе такі складові: організаційна система, система документації та інформації, матеріальні засоби захисту, персонал, система спостереження.

Контролінг – це система, яка відображає різні боки діяльності підприємства і є функцією сервісу для управління ним; це координація роботи окремих елементів системи управління підприємства (обліку, аналізу, контролю, бюджетування, планування тощо).

Часто ототожнюють і плутають такі поняття, як “внутрішній контроль”, “внутрішній аудит” та “контролінг”.

2. Правопис службових частин у діловому мовленні

Дидактична мета:

- розширення та поглиблення знань про службові частини мови, зокрема прийменник і сполучник;

- удосконалення умінь і навичок написання прийменників і сполучників.

Студенти повинні знати:

- спільні ознаки службових частин мови, групи прийменників і сполучників за походженням та будовою;

- правила написання прийменників і сполучників разом, окремо, через дефіс.

Студенти повинні вміти:

- вживати відмінкові форми іменників з прийменниками;

- розрізняти прийменники і сполучники за походженням і складом;

- правильно відтворювати на письмі прості, складні й складені прийменники та сполучники.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Форма контролю: виконання та коментоване пояснення вправ; закріплення знань – робота з роздавальним матеріалом (індивідуальні завдання)

Службові частини мови

Повнозначним частинам мови протиставляються не повнозначні, або службові, частини мови. До них належать прийменник, сполучник і частка, що об’єднуються в один клас на основі спільних ознак:

- вони позбавлені номінативної функції, тобто не називають ні предметів, ні ознак, ні дій, ні кількості;

- не мають граматичних категорій;

- не виконують функцію членів речення.

Особливості використання прийменників у професійному мовленні

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежна, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, він утворює прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим. Порівняйте:

а) (значення причини) занепокоєні з приводу дій — занепокоєні діями;

б) (просторове значення) прямувати по степах — прямувати степами.

Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних відношень:

а) просторових: при заводі, від заводу, на заводі, біля заводу, перед заводом, до заводу, із будинку, зі станції, з полів, посеред поля, над полем, край поля, поперед нас, поза стінами, попід парканом, з-під каменя, понад землею, через поле, уздовж дороги, крізь отвір, навпроти президії, побіля стіни, проміж цеглинами, з-за гори;

б) часових: від часу проголошення, близько години, за гетьманщини, до реформ, (у)вподовж століття, проти ночі, під час панування, напередодні свят, наприкінці доби, з часу створення, у радянський період, протягом ночі, через день, об обідній порі, о восьмій годині, під час колективізації, після перебудови;

в) причинових: у силу обставин, з нагоди ювілею, через хворобу, від перемоги зрадіти, за умов, в обставинах, у зв'язку з відпусткою, (у)внаслідок пожежі;

г) мети: задля успіху, на випадок, щодо покращення, про всякий випадок, для звіту, ради успіху, заради спільної мети;

ґ) допустовості: всупереч правил, наперекір заборонам, замість мене, окрім роботи, у разі потреби, незважаючи на попередження, попри труднощі, відповідно до умов, при нагоді ті інші.

Національна специфіка мови виразно позначається безпосередньо на її прийменниковому керуванні.

Значна кількість помилок трапляється при побудові словосполучень із прийменниками у перекладах з російської мови ділових паперів.

Наприклад, прийменник ПО в українській мові поєднується лише:

а) у складних прислівниках з іншими частинами мови:

— з іменниками (по можливості, по суті та под.);

— з прикметниками (по-господарськи, по-домашньому та под.);

— із займенниками (по-нашому, по-своєму та под.);

— з числівниками (по троє, один по одному, по-друге та под.);

б) з іменниками у М. відмінку і вживається:

— зі значенням мети (вирушили по матеріали, послали по інструктора);

— зі значенням місця чи напрямку, де відбувається дія (пляма розповзлася по стелі, трансляція по телебаченню);

— зі значенням певних стосунків, взаємин (товариш по парті, дядько по батькові);

— зі значенням місця поширення дії (розпорядження по об'єднанню, чеканник по міді);

— зі значенням розподільності (усі делегати отримали по подарунку, жінкам подарували по букету пролісків);

— (у деяких словосполученнях без зміни значення) паралельно з іншими прийменниками або без них (по завершенні навчання — після завершення..., стріляти по мішені —... у мішень, простувати по слідах — ... слідами, пересуватися по пустелі — ...пустелею);

в) з іменниками у З. відмінку при вказуванні на предмет, місце, простір, що є межею поширення певної дії або ознаки (вантажівка загрузла по фари і... до фар, резервуари були повні по краї і... до країв);

г) з прикметниками (по зеленій поверхні, по дрібному насінню та под.);

ґ) з числівниками (по першим відвідувачам, отримали по 10 балів);

д) із займенниками (по їхньому будинку, по цьому місцю та под.).

В інших випадках треба використовувати прийменники на, за, з, із, до, для, від, під, у (в), як, через, щодо та ін. або ж взагалі безприйменникові конструкції залежно від контексту.

по предложению делегата на пропозицію делегата

по Вашему желанию на Ваше бажання

називать по имени називати на ім'я

проживать по улице ... мешкати на вулиці...

концерт по заявкам концерт на замовлення

по требованию на вимогу

замечания по теме зауваження на тему

по тестам (сели) на місця (сіли)

Російські словосполучення з прийменником в українською мовою передаються за допомогою прийменників на, до, з, за, про, при, як, о та ін., або ж безприйменниковими конструкціями.

в адрес на адресу

в виду (иметь) на увазі (мати)

в деревню (поехать) на село (поїхати)

в должность (вступать) на посаду (ставати)

в защиту на захист

в знак уважения на знак поваги

в клочья (разорвать) на шматки (розірвати)

в нашу пользу на нашу користь

в неделю (70 грн) на тиждень (70 грн)

Порушення синтаксичної норми також виникає через невмотивоване вживання прийменника при.

Цей прийменник вживається часто паралельно з іншими прийменниками біля, коло, край, поруч. Наприклад для позначення близькості до конкретного місця: при виході — коло виходу — біля виходу, край дороги, поруч мене.

А на позначення епохи, періоду, часу, протягом якого відбувається дія, — прийменниками за, під час: при царюванні Романових — за царювання Романових — під час царювання Романових.

Лише з прийменником при можливі конструкції:

а) на передавання значення приналежності, певних стосунків до кого-, чого-небудь: При університеті працює дослідна станція; «Янкі при дворі короля Артура»; Служу при штабі дивізії;

б) на зазначення чого-небудь у будь-кого, -чого або присутність когось будь-де: Був при повній свідомості; Сьогодні я при зброї; Після гри залишився при своїх (грошах); Не можна лаятися при дітях;

в) на вказування певних обставин або супутніх умов, за яких щось відбувається: Роздивитися при світлі сірника; При нульовій температурі випав сніг; При швидкості вітру 20км/год; Проголосували при повному мовчанні; Зателефоную при першій нагоді; При раптовій появі болю; Зроблю при бажанні; При виявленні кричущих порушень.

Значно ширший обсяг значень прийменника при в російській мові спричиняє автоматичне помилкове перенесення його до подібних українських конструкцій. Цього не слід робити, оскільки в українській мові є різноманітні можливості, не змінюючи значення, передати зміст за допомогою інших прийменників, словосполучень дієприслівникового звороту чи шляхом розгорнутих конструкцій.

при реке раскинулся город	коло річки розляглося місто
битва при Желтых Водах	битва біля Жовтих Вод
он был все время при мне	він був увесь час поруч (мене)
при сем прилагаются доказательства	до цього додаються докази
вы при часах?	ви з годинником?

Особливості використання сполучників у професійному мовленні

Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться разом: отже, тож, також, теж, ніж, аніж, якщо, якби, мовби, мовбито, немов, немовбито, начеб, неначе, ніби, нібито, тобто, щоб, притому, причому.

Якщо частик би(б), же(ж) зберігають підсилювальне значення, то вони пишуться окремо: або ж, адже ж, але ж, коли ж, хоча б, хоч би.

У складених сполучниках кожан частина завжди пишеться окремо: тому що, через те що, подібно до того як, після того як, задля того щоб, в міру того як, для того щоб, тому що.

Виконати в зошитах для самостійних робіт.

Завдання 1. Подані сполучники запишіть правильно, знімаючи риску. Поясніть їх правопис.

Дарма/що, та/й, от/же, ні/би, так/що, після/того/як, а/бо, коли/б/то, ото/ж/бо, не/мов/би/то, тільки/но, за/те, а/ні/ж, то/б/то, наче/б/то, тому/що, це/б/то, як/би/то, в/міру/тог/як, через/те/що, але/ж.

Завдання 2. Користуючись словником, перекладіть подані словосполучення українською мовою.

По собственному желанию, по поручению директора, по примеру старших, по приказу министра, специалист по металлу, по собственной воле, знать по газетам, по просьбе сотрудника, по выходным дням, по прибытии на место, отличный по качеству, послать по почте.

Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.

Питання, що вивчаються:

1. Назви установ, організацій, підприємств у документах (2 год.).

2. Вживання великої літери у діловому мовленні (2 год.).

Дидактична мета:

- поглиблення знань про морфологічні норми СУЛМ.

Студенти повинні знати:

- морфологічні норми сучасної української літературної мови;

- варіанти морфологічних норм.

Студенти повинні вміти:

- визначати морфологічні норми.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

5. Практикум з українського ділового мовлення/ Л.Г. Погиба, Н.Г. Шкуратяна, Т.О. Грибіниченко та ін. – К.: ФАДА, ЛТД, 2002. – 359 с.

Форма контролю:

1. Усне і письмове опитування.

2. Зробити опорний конспект «Назви установ, організацій, підприємств у документах» (в робочих зошитах)

1. Назви установ, організацій, підприємств у документах

1. З великої літери пишеться кожне слово у назвах найвищих державних органів: Верховна Рада України. За цим правилом пишуться також назви найвищих державних органів інших країн: Сейм Польської Республіки.

2. Тільки перше слово і власні імена пишуться з великої літери у таких складних назвах:

а) центральних установ та організацій, міністерств, їх головних управлінь: Національний банк України, Міністерство освіти України, Головне пасажирське управління Міністерства транспорту України;

б) установ місцевого значення: Чернігівська міська адміністрація, Вінницька обласна рада професійних спілок, Бородянський відділ освіти Київської області;

в) академій, вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, музеїв, театрів, кінотеатрів, парків культури й відпочинку, інших назвах закладів культурно-побутового призначення: Національна академія наук України, Київський міжнародний університет цивільної авіації, Львівський краєзнавчий музей, Палац спорту, Центральний парк культури і відпочинку м. Києва, Палац культури «Україна», кінотеатр «Київська Русь»;

г) підприємств, установ, культурних та освітніх закладів: Центральна наукова бібліотека НАН України ім. В.І. Вернадського, Київський театр оперети, Київське виробниче об’єднання «Каштан»;

ПРИМІТКА. Назви частин, відділів, секторів, інших підрозділів установ, організацій пишуться з малої літери: відділ методики початкового навчання України, планово-економічний відділ Київського міськадміністрації.

д) партій, міжнародних і закордонних центральних професійних та громадських організацій: Партія демократичного відродження, Міжнародна організація праці, Всесвітня федерація демократичної молоді.

За цим правилом пишуться назви шляхів, залізниць, каналів: Одеська автострада, Південно-Західна залізниця.

Поширюється воно і на написання архітектурних пам’яток, храмів: Золоті ворота, Софійський собор, Києво-Печерський заповідник, Петропавловська фортеця.

З великої літери пишуться назви конгресів, конференцій, договорів, угод, найважливіших документів: Десятий міжнародний з’їзд славістів, Нарада представників незалежних профспілок, Декларація прав людини, Брестський мир, Конгрес демократичних сил України.

ПРИМІТКА. У назвах з’їздів слово з’їзд пишеться з малої літери, а порядковий номер з’їзду, якщо його записують словами, - з великої. Другий з’їзд народних депутатів України.

1.1. Назви посад, звань, титулів

З великої букви пишуться назви найвищих урядових посад: Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України.

З малої пишуться:

а) назви інших посад, звань, учених ступенів: президент, декан, директор, ректор, академік, народний артист України, кандидат наук, ректор Київського університету;

б) назви найвищих державних посад у зарубіжних країнах: президент США, прем’єр-міністр Великобританії. В офіційних документах такі слова пишуться з великої літери;

в) назви титулів, рангів, чинів: граф, король, принц, шах, турецький шах.

2. Вживання великої літери у діловому мовленні.

Дидактична мета:

- закріплення знань про вживання великої літери у словах і словосполученнях.

Студенти повинні знати:

- правила вживання великої літери у словах і словосполученнях.

Студенти повинні вміти:

- правильно писати назви держав, адміністративно-територіальних одиниць; прикметники, утворені від індивідуальних назв; назви установ, організацій, партій, творчих спілок і колективів; назви історичних епох і подій; назви конференцій, конгресів; найважливіших документів; назви посад; титулів.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

5. Практикум з українського ділового мовлення/ Л.Г. Погиба, Н.Г. Шкуратяна, Т.О. Грибіниченко та ін. – К.: ФАДА, ЛТД, 2002. – 359 с.

Форма контролю: виконання та коментоване пояснення вправ; закріплення знань – робота з роздатковим матеріалом (індивідуальні завдання).

Виконати у зошитах для самостійних робіт.

Завдання 1. Відкриваючи дужки, запишіть подані назви з великої чи малої літери, поясніть їх правопис.

(О, о)рганізація (О,о)б’єднаних (Н,н)ацій, (Р,р)еспубліка (М,м)олдова,

(В, в)олодимир (В,в)еликий, (Б,б)алет «(З,з)апорожець за (Д,д)унаєм», (Б,б)удинок (Х,х)удожника, (Г,г)азета «(В,в)ечірні (В,в)істі», (У,у)країнська (П,п)равославна (Ц,ц)ерква, (Д,д)ід (М,м)ороз, (Я,я)рослав (М,м)удрий, (П,п)резидент (А,а)кадемії (Н,н)аук (У,у)країни, (М,м)авка, (В,в)улиця (П,п)етра (С,с)агайдачного, (П,п)ерська (З,з)атока, (Р,р)еспубліка (П,п)ольща, (М,м)іністерство (К,к)ультури (У,у)країни, (Г,г)отель «(З,з)олотий (К,к)олос», (Ш,ш)оста (С,с)есія (К,к)иївської (О,о)бласної (Р,р)ади, (С,с)вято (П,п)еремоги, (Л,л)ітак «(Р,р)услан», (Н,н)обелівська (П,п)ремія, (Ж,ж)итомирська (А,а)втострада.

Тема 4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

Питання, що вивчаються:

1. Словниковий мінімум (4 год).

2. Розділові знаки в складних речення.

Дидактична мета:

- поглиблення знань про синтаксичні норми СУЛМ.

Студенти повинні знати:

- синтаксичні норми сучасної української літературної мови.

Студенти повинні вміти:

- визначати синтаксичні норми.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

5. Практикум з українського ділового мовлення/ Л.Г. Погиба, Н.Г. Шкуратяна, Т.О. Грибіниченко та ін. – К.: ФАДА, ЛТД, 2002. – 359 с.

Форма контролю:

1. Усне і письмове опитування.

2. Зробити опорний конспект «Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні» (в робочих зошитах)

1. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови

у професійному спілкуванні

Загальна грамотність документа, що виражається в чіткості й логічності викладу, дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил, обов’язкових для ділових паперів, досягається, зокрема, за рахунок синтаксису. Здебільшого це прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими означеннями. Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення. Щодо структури речень ділових документів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі. Наприклад: Компанія «Ласунка» пропонує продукцію вітчизняного виробника.

Поширеними є пасивні структури типу: закон приймається; наказ виконується; вимога ставиться.

Синтаксис ділової документації визначається ще й вживанням інфінітивних конструкцій. Наприклад: поїхати у відрядження; написати листа; відбудувати споруду.

Важливою ознакою ділових паперів є і часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості.

Наявність правильно побудованих дієприслівникових зворотів (або їхніх замінників), як правило, на початку речення, дозволяє більш образно подати навіть сухий технічний текст, наприклад:

Неправильно	Правильно
Не дивлячись на обмежене фінансування…	Незважаючи на обмежене фінансування… Попри обмежене фінансування… Дарма що нам обмежили фінансування…
По закінченні навчання…	Закінчивши навчання…
При рахуванні треба…	Рахуючи, треба…
По одержанні коштів…	Одержавши кошти…

Крім того, в діловому листуванні переважає непряма мова, а пряма вживається тільки в тих випадках, коли є необхідність дослівно передати зміст деяких законодавчих актів.

Стислість викладу інформації визначає і специфіку синтаксису. Найчастіше надається перевага простим реченням. Якщо ж використовуються складні, то вони невеликі: одне-два підрядних речення чи дієприкметниковий або дієприслівниковий звороти.

Типова ознака ділового стилю – використання віддієслівних іменників. Вони створюють загальне уявлення про дію. Наприклад: провести технічний огляд службових автомобілів в установлений строк; подати звіт до 20 серпня поточного року.

Віддієслівні іменники забезпечують однозначність, узагальненість змісту і надають документам певної офіційності. У ділових документах вживають розщеплені присудки, це мотивується тим, що вони конкретніші за дієслівні відповідники. Наприклад: пропонуємо проводити змагання за містом; рекомендуємо надавати перевагу одягу з натуральної сировини.

До складу розщепленого присудка може входити іменник-термін або кілька означень.

У мові документів є такі словосполучення дієслівного типу, які багато разів використовувалися у конкретній виробничій чи адміністративно-виробничій ситуаціях, зокрема: взяти за основу; взяти до уваги; взяти на себе обов’язок; зобов’язання.

У діловому мовленні складне речення, як і просте, обслуговує потреби мовного спілкування (як усного, так і писемного). Різні типи синтаксичних структур дають надзвичайно багаті можливості для якнайточнішого вираження змісту ділових паперів та передачі різноманітних логічних відношень.

Складні синтаксичні структури відрізняються від простих речень своєю будовою: членами простого речення є слова або словосполучення, а членами складних конструкцій є кілька моделей речень (прості речення поєднуються і стають частинами складних речень).

Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у діловому мовленні є вимога чітко виражати значний за обсягом і складний за змістом матеріал. Речення має бути цілісним і передавати інформацію в усій складності залежностей і зв’язків. Синтаксичні зв’язки у реченнях називають за функцією залежного члена речення: означальні (між означенням і підметом, додатком, обставиною), обставинні (між присудком і обставинами), додаткові (між присудком і додатком), присудкові (між підметом і присудком).

З метою пов’язання компонентів думки, у діловому мовленні найчастіше серед різних типів синтаксичних одиниць використовують займенникові зв’язки (це займенники цей, той, таки, а також займенникові слова типу даний, відомий). Для встановлення різних відношень між однорідними членами використовуються сполучники типу: якщо не… то, не тільки… а й та ін. Логічний зв’язок між компонентами думки, послідовність цих компонентів виражаються за допомогою вставних слів по-перше, по-друге, отже, таким чином. З цією ж метою використовуються синтаксичні конструкції типу незважаючи на…, завдяки… та ін.

У діловій документації переважає розповідна форма викладу. Присудок ставиться здебільшого у формі теперішнього часу, перевага надається пасивним конструкціям (прибуток – одержується, система освіти – перебудовується). Синтаксис ділових паперів характерний вживанням інфінітивних конструкцій (перебудувати, втілити, фінансувати), дієприслівникових і дієприкметникових зворотів; використанням серед дієслівних форм першої особи множини теперішнього і майбутнього часу (розглянемо, пропонуємо, звернемося), розщепленого присудка (виявити увагу, вести переговори).

Серед синтаксичних структур складних речень у ділових паперах широко вживаються сполучники і, але, а, зв’язки між простими реченнями в межах складного синтаксичного цілого здійснюються за допомогою сполучників через те що, перш ніж, після того як, а для позначення складних логічних зв’язків використовуються багатослівні сполучники типу відповідно до того, у зв’язку з тим, подібно до того як, внаслідок того що, в міру того як.

Досить рідко вживаються у діловому стилі модальні частки ніби, начебто, неначе, а також питальні конструкції.

Загалом, використовуючи різні синтаксичні структури у діловому мовленні, слід добиватися, аби виклад був простим і зрозумілим.

2. Розділові знаки в складних реченнях.

Дидактична мета:

- удосконалення знань про складні речення та розділові знаки в них;

- розпізнавання складнопідрядних і складносурядних речень.

Студенти повинні знати:

- розділові знаки у складних реченнях.

Студенти повинні вміти:

- ставити розділові знаки у складних реченнях.

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

5. Практикум з українського ділового мовлення/ Л.Г. Погиба, Н.Г. Шкуратяна, Т.О. Грибіниченко та ін. – К.: ФАДА, ЛТД, 2002. – 359 с.

Форма контролю: виконання та коментоване пояснення вправ; закріплення знань – робота з роздатковим матеріалом (індивідуальні завдання).

Розділові знаки у складносурядних реченнях

Складносурядне речення – це складне речення, в якому дві і більше предикативних частини є рівноправними і поєднуються в одне граматичне та смислове ціле сурядними сполучниками.

Основні ознаки складносурядного речення:

- рівнозначність предикативних частин, що входять до його складу: вони відносно самостійні й мають певну синтаксичну незалежність;

- сполучники сурядності, що поєднують предикативні одиниці в одне ціле й завжди займають позицію між предикативними частинами, не належачи до жодної з них;

- позиція предикативних одиниць: одна з них не може перебувати в середині іншої;

- інтонація сурядності.

ПРАВИЛО	ПРИКЛАД
Кома ставиться
1. Кома між частинами складносурядного речення, що з’єднані єднальними (і(й), та, теж, також), протиставними (а, але, проте, зате, однак), розділовими (або, то, чи, чи… чи, то…то, то…чи то, не то… не то, хоч), сполучниками.	Нове століття вже на видноколі, І час новітню створює красу (Л. Костенко) Чи то весною сад розцвівся, чи моє серце розцвіло? (У. Кравченко)
2. Тире між частинами складносурядного речення, якщо вони виражають швидку чи несподівану зміну подій, думок або різко протиставляються	А вітер завихриться в вітах, дерева гойдне – і в ту ж мить із жалем за втраченим літом обірване листя летить (Д. Луценко)
3. Крапка з комою між частинами складносурядного речення, якщо вони дуже поширені або далекі за змістом, або ж мають свої розділові знаки	Один лиш я не дрімаю, Край вікна стою; І тобі, дівча, співаю Про тугу свою! (С. Руданський)
Кома не ставиться
1. Між частинами складносурядного речення, якщо вони мають спільний другорядний член речення або спільне вставне слово і з’єднані одиничним єднальним сполучником	По узліссі і галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава (Леся Українка) Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (А. Головко)
2. Між частинами складносурядного речення, якщо вони однотипні (називні, безособові, окличні, питальні або спонукальні)	Сумно й глухо (П. Мирний)
3. Між частинами складносурядного речення, якщо вони мають спільну підрядну частину і з’єднані одиничним єднальним сполучником	Обабіч, де припікало сонце, вже зеленіла тонка квітнева травка і на кущах верби та вільхи прокльовувалася тужава брость. (В. Шевчук)

Розділові знаки у складнопідрядному реченні

Складнопідрядне речення – це складне речення, синтаксично нерівноправні (головні і підрядна) частини якого поєднуються за допомоги сполучників підрядності або сполучних слів.

Складнопідрядні речення мають такі основні структурні особливості:

- предикативні частина (підрядна) залежить від головної частини;

- підрядна частина стосується або окремого слова головної частини, або головної частини загалом;

- підрядна частина приєднується до головної сполучником підрядності або сполучним словом;

- порядок розташування підрядної частини щодо головної (може бути відносно вільним і сталим, фіксованим);

- інтонація підрядності.

ПРАВИЛО	ПРИКЛАД
Ставиться
1. Кома між головною та підрядною частинами:	Не все на світі суєта суєт, коли ти сам не суєтна людина (П. Каменський)
а) підрядна частина відокремлюється від головної незалежно від її позиції у реченні (на початку, всередині, в кінці);	Коли щеза чиясь у світі мова, щезає разом з нею і народ (Д. Луценко)
б) підрядні порівняльні частини, що поєднуються до головної сполучниками як, як і, мов, немов, ніби, відокремлюються від неї	Немає поганих мов, як немає поганих народів (М. Шумило)
2. Якщо підрядна частина приєднується до головної складними сполучниками тому що, через те що, так що, завдяки тому що, незважаючи нате що, внаслідок того що та ін., то кома ставиться або перед цим сполучником, або всередині його	Очерет шумів так, що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський) Очерет шумів, так що дерева потопали в ньому
3. Якщо в складнопідрядному реченні стоять поруч два підрядні сполучники або сполучники сурядності й підрядності, то кома між ними ставиться лише за умови, якщо вони стосуються різних підрядних частин	І якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі (В. Симоненко)
Не ставиться
1. Кома між головною та підрядною частинами:
а) підрядна частина починається з частик не, ні чи повторюваним сполучником сурядності;	Ми так і не змогли дізнатися ні хто він, ні де він жив, ні як його звали
б) між однорідними підрядними частинами, якщо вони з’єднані не повторюваним сурядним сполучником;	У моїй стороні колоситься таке щедре врожайне літо, що земля вгинається під вагою зерна і степ закипає у жовтогарячих хвилях жнив’я (І. Цюпа)
в) підрядна частина складається з одного слова	Вони помирились і вже тихо, без сварки умовились як і що (М. Коцюбинський)
Ставиться
1. Тире між головною та підрядною частинами для інтонаційного та смислового виділення, протиставлення підрядної частини	Коли їм сумно – хай вони сумують (Л. Костенко)
2. Крапка з комою між поширеними підрядними частинами, з’єднаними між собою підрядними сполучниками	Тобі (пісне) все одно, що, стрівши, вогонь доведеш до пожежі; що хвилі, спіткавши, розгониш до бурі; що темнії хмари в хаос помішаєш. (Леся Українка)

Завдання 1. Оберіть одну правильну відповідь

1. Поставити пропущені розділові знаки

Листи-вітання – це різновид листа у якому поздоровлення колег, ділових партнерів чи інших осіб з нагоди певної події свята, дня народження, ювілею, одруження, обрання на почесну посаду, успішного завершення справи тощо.

а) пропущено кому після слова листа; кому перед словом тощо;

б) пропущено кому після слова листа; кому після слова події, кому перед словом тощо;

в) пропущено кому після слова листа; двокрапку після слова події, кому перед словом тощо;

г) пропущено кому після слова листа; двокрапку після слова події.

2. Поставити пропущені розділові знаки

Читач певно пам’ятає, що бесіда як форма спілкування складається з вступної, основної й завершальної частини.

а) потрібна кома перед як;

б) слова як форма спілкування з обох сторін виділяються комами;

в) слово певно з обох сторін виділяється комами;

г) слово певно з обох сторін виділяється комами, слова як форма спілкування з обох сторін виділяється комами.

3. Поставити пропущені розділові знаки

Крім певного протоколу є ще коротка форма витяг з протоколу.

а) потрібна двокрапка після слова форма;

б) потрібне тире після слова форма;

в) потрібна кома після слова протоколу, двокрапка після слова форма;

г) потрібна кома після слова протоколу, тире після слова форма.

4. Чи є пунктуаційні помилки в реченні?

Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську і навпаки чомусь перестали сприйматись як пляма на службовому мундирі (В. Русанівський).

а) помилок немає;

б) є 1 помилка, слово навпаки потрібно виділити з обох боків комами;

в) є 2 помилки, слово навпаки потрібно виділити з обох боків комами; перед словом як потрібна кома;

г) є 1 помилка, перед словом як потрібна кома.

5. Чи є пунктуаційні помилки в реченні?

Мова – це доля нашого народу і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її (О.Гончар).

а) помилок немає;

б) є 1 помилка, потрібна кома після слова народу;

в) є 2 помилки, потрібна кома після слова народу; не потрібна кома перед словом як;

г) є 1 помилка, потрібна двокрапка після слова народу.

6. Чи є пунктуаційні помилки в реченні?

Необхідно виховувати культуру мови як запоруку піднесення культури суспільної думки і суспільно корисної праці (В. Русанівський).

а) є помилка, потрібна кома перед словом як;

б) є 1 помилка, прикладку як запоруку з обох боків треба виділити комами;

в) помилок немає;

г) є 2 помилки, прикладку як запоруку з обох боків треба виділити комами, потрібна кома перед і.

7. Чи є пунктуаційні помилки в реченні?

Телеграма, може, бути вітальною, наприклад у зв’язку з національним святом чи призначенням на певну посаду тощо.

а) помилок немає;

б) слово може не потрібно виділяти комами;

в) слово може не потрібно виділяти комами, після слова наприклад потрібна кома;

г) слово може не потрібно виділяти комами, після слова наприклад потрібна кома, перед словом тощо потрібна кома.

8. Чи є пунктуаційні помилки в реченні?

Просимо Вас якнайшвидше розглянути листа і якщо у проекті договору більше немає пунктів, що викликали б у Вас сумніви повідомити нас про готовність підписати договір між нашими підприємствами.

а) помилок немає;

б) потрібна кома перед і, кома після слова сумніви;

в) потрібні кома перед якщо, тире перед словом повідомити;

г) кома перед і, кома перед якщо, кома перед словом повідомити;

д) кома перед якщо, кома перед словом повідомити.

9. Чи є пунктуаційні помилки в реченні?

Певна річ Ви не завжди можете задовольнити прохання, прийняти ту чи іншу пропозицію, і тому змушені відмовити у співпраці.

а) потрібна двокрапка після слів певна річ;

б) помилок немає;

в) не потрібна кома перед і;

г) потрібна кома після слів певна річ;

д) потрібна кома після слів певна річ, не потрібна кома перед і.

10. Поясніть вживання виділеного розділового знака.

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови.

а) кома між однорідними членами речення;

б) кома відокремлює поширену прикладку;

в) кома виділяє вставлену конструкцію;

г) кома відокремлює додаток.

11. Поясніть вживання виділеного розділового знака.

У гарантійних листах слід дотримуватися етичних норм спілкування – у ввічливій, тактовній формі висловлювати готовність до певних дій.

а) тире між частинами складного безсполучникового речення;

б) тире між частинами складносурядного речення;

в) тире відокремлює поширену прикладку;

г) тире на місці пропущеного дієслова-зв’язки.

12. Чи правильно вжито розділові знаки?

Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, обумовленої сторонами в контракті.

а) потрібна двокрапка після слова чинності;

б) потрібна кома перед або;

в) потрібна двокрапка після слова чинності і не потрібна кома після слова дати;

г) в реченні немає помилок.

13. Який розділовий знак (Чи знаки) потрібно поставити в цьому реченні?

Отже найголовніше для написання прес-релізу обізнаність із предметом повідомлення та достатня інформованість.

а) потрібне тире після слова прес-реліз, щоб відокремити прикладку;

б) потрібна кома після слова отже, щоб виділити вставне слово;

в) потрібна кома після слова отже (вставне) і двокрапка після слова прес-релізу, бо воно узагальню вальне;

г) потрібне тире після слова прес-релізу на місці пропущеного дієслова-зв’язки; кома після слова отже, щоб виділити вставне слово.

14. Чи потрібно в цьому реченні перед як ставити кому?

Оголошення бувають як окремих організацій, підприємств, державних установ, навчальних закладів, так і приватних осіб.

а) потрібно, бо за допомогою слова як приєднується підрядне речення;

б) не потрібно, бо у парному сполучнику як…так кома ставиться тільки перед другою частиною;

в) потрібно, бо за допомогою слова як приєднується прикладка;

г) потрібно тому що у парних сполучниках кома ставиться перед обома частинами.

15. Чи потрібно в цьому реченні перед як ставити кому?

Контракт може укладатися як з ініціативи керівника підприємства, установи, так і особи, яка наймається на роботу.

а) потрібно, бо за допомогою слова як приєднується підрядне речення;

б) не потрібно, бо у парному сполучнику як…так кома ставиться лише перед другою частиною;

в) потрібно, бо за допомогою слова як приєднується прикладка;

г) потрібно, тому що у парних сполучниках кома ставиться перед обома частинами.

16. Відповідно до якого правила вжито тире в реченні?

Резюме – це документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні дані, яка його складає.

а) тире між підметом і присудком;

б) тире між частинами складного безсполучникового речення;

в) тире між частинами складносурядного речення;

г) тире відокремлює поширену прикладку.

17. За яким правилом у наведеному нижче реченні вжите тире?

Пам’ятайте: із тексту резюме має вимальовуватися образ автора – досвідченого, надійного, чесного працівника.

а) тире між частинами складного безсполучникового речення;

б) тире між частинами складносурядного речення;

в) тире відокремлює поширену прикладку;

г) тире на місці пропущеного дієслова-зв’язки.

18. Який розділовий знак потрібно поставити після слова «реквізитів»?

Може бути й інший варіант розміщення реквізитів спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, потім у зворотному, хронологічному порядку перераховуються посади, які ви обіймали до цього, а в кінці зазначається освіта.

а) тире між частинами складного безсполучникового речення;

б) двокрапку між частинами складного безсполучникового речення;

в) кому між частинами складносурядного речення;

г) тире між частинами складносурядного речення.

19. Поставте пропущені розділові знаки.

При цьому керівник закладу освіти і працівник провинні за угодою сторін не пізніше як за 2 місяці визначитись у такому контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий термін.

а) потрібна кома перед як; кома після слів у такому;

б) потрібна кома перед як, тире після слів у такому;

в) потрібно двокрапку після слів у такому, кому перед або;

г) потрібна двокрапка після слів у такому.

20. Поставте пропущені розділові знаки.

Різновидом вказівки є припис розпорядчий документ який видається деякими посадовими особами і стосується установи, її структурного підрозділу чи окремого працівника.

а) кома перед який, кома перед чи;

б) двокрапка після слова припис, кома перед чи;

в) тире після слова припис, кома перед словом який;

г) тире після слова припис, кома перед і.

21. Чи потрібні розділові знаки у реченні?

Як правило у резолюції керівник висловлює своє рішення щодо суті розглянутих питань.

а) ні, не потрібні;

б) потрібна кома після слів як правило;

в) потрібні коми після слів як правило й перед словом щодо;

г) потрібна кома перед словом щодо.

22. Чи правильно поставлені розділові знаки?

Віза – це позначка, зроблена службовою особою на документі, що свідчить про його вірогідність або надає йому юридичної сили.

а) розділові знаки поставлено правильно;

б) потрібна кома після слова позначка;

в) потрібна кома після слова позначка, не потрібна кома перед або;

г) потрібні коми після слів позначка і особою.

23. Виправте пунктуаційні помилки у реченні.

Отже обов’язковим учасником спілкування, крім мовця, є реальний, чи уявний слухач.

а) потрібна кома після слова отже, не потрібна кома перед чи;

б) не потрібно коми після слова мовця, не потрібна кома перед чи;

в) не потрібно виділяти комами слова крім мовця;

г) потрібна кома після слова отже, не потрібна кома після слова мовця.

24. Чому стоять коми після слів мовлення і висловлювання?

Текст є засобом відтворення зв’язного мовлення, тобто висловлювання, частини якого пов’язані між собою однією темою, основною думкою і структурною.

а) коми між однорідними членами речення;

б) комами відокремлюється прикладка;

в) комами відокремлюється вставні слова;

г) коми стоять між частинами складнопідрядного речення.

25. Чи є у реченні пунктуаційні помилки?

Наявність чітких заголовків скорочує час ознайомлення з документом та період проходження його через службових осіб та структурні підрозділи до реального виконавця.

а) є, перед другим сполучником та потрібна кома;

б) є, і перед першим, і перед другим сполучниками та потрібні коми;

в) помилок немає;

г) після слова заголовків потрібне тире.

26. Чи правильно поставлені розділові знаки?

1. Необхідно знати, як поводитися з візитними картками.

2. Це сприймається як неповага.

а) у 2-ому реченні помилка, кома потрібна;

б) у 1-ому реченні помилка, кома не потрібна;

в) розділові знаки поставлено правильно;

г) у 1-ому реченні після слова знати потрібна двокрапка.

ФІНАНСОВО-БАНКІВСЬКИЙ СЛОВНИК

РОСІЙСЬКА МОВА	УКРАЇНСЬКА МОВА
Авалист	Аваліст
Аварийная оговорка	Аварійне застереження
Аварийный взнос	Аварійний внесок
Авизо	Авізо
Аквизиция	Аквізиція
Аккредетив	Акредитив
Аккредетив револьверный	Акредитив револьверний
Акт о несчастном случае	Акт про нещасний випадок
Актив	Актив
Активы нематериальные	Активи нематеріальні
Акцептирование	Акцептування
Акцептный кредит	Акцептний кредит
Акциз	Акциз
Акций дробление	Акцій розподіл
Акционер	Акціонер
Акционерное общество	Акціонерне товариство
Акция	Акція
Амортизация	Амортизація
Анализ мотивационный	Аналіз мотиваційний
Анкетирование	Анкетування
Антимонопольное законодательство	Антимонопольне законодавство
Арбитраж	Арбітраж
Арбитраж процентный	Арбітраж процентний
Арбитраж товарный	Арбітраж товарний
Аренда	Оренда
Арендатор	Орендар
Арендная плата	Орендна плата
Арендное предприятие	Орендне підприємство
Арендодатель	Орендодавець
Ассортимент	Асортимент
Ассоциация	Асоціація
Ассоциация страховых обществ	Асоціація страхових товариств
Ассоциированное лицо	Асоційована особа
Аудитор	Аудитор
Аудиторская фирма	Аудиторська фірма
База котракта	База контракту
Баланс платежный	Баланс платіжний
Банк государственный	Банк державний
Банк коммерческий	Банк комерційний
Бессрочное обязательство	Безстрокове зобов’язання
Биржа валютная	Біржа валютна
Биржа фондовая	Біржа фондова
Биржевая единица	Біржова одиниця
Бюджетный год	Бюджетний рік
Валютная интервенция	Валютна інтервенція
Валюта страхования	Валюта страхування
Валютная оговорка	Валютне застереження
Векселедатель	Векселедавець
Векселедержатель	Векселевласник
Вексель депонированный	Вексель депонований
Вексель к получению	Вексель на отримання
Взнос страховой	Внесок страховий
Временная ценность	Тимчасова цінність
Гиперинфляция	Гіперінфляція
Горизонт прогнозирования	Горизонт прогнозування
Государственная контрактная система	Державна контрактна система
Дебитор	Дебітор
Девальвация	Девальвація
Девиационная оговорка	Девіаційне застереження
Декларация	Декларація
Делегирование полномочий	Делегування повноважень
Дело страховое	Справа страхова
Депозит	Депозит
Дефицит бюджетный	Дефіцит бюджетний
Диверсификация продукции	Диверсифікація продукції
Дивиденд	Дивіденд
Дисконтирование	Дисконтування
Дисконтная политика	Дисконтна політика
Дистрибьютор	Дистриб’ютор
Допустимый предел колебаний цен	Допустима межа коливання цін
Доходы	Прибутки
Единица страховой суммы	Одиниця страхової суми
Емкость рынка	Ємкість ринку
Жизненный цикл товара	Життєвий цикл товару
Задолженность дебиторская	Заборгованість дебіторська
Задолженность кредиторская	Заборгованість кредиторська
Закладная	Заставна
Запасоемкость производства	Запасоємність виробництва
Запасы материальные	Запаси матеріальні
Запасы производственные	Запаси виробничі
Застрахованный	Застрахований
Затраты	Витрати
Затраты косвенные	Витрати бічні
Зачет товарообменный	Залік товарообмінний
Знаки обслуживания	Знаки обслуговування
Зона свободного предпринимательства	Зона вільного підприємництва
Извещение о поставке	Повідомлення про постачання
Издержки обращения	Витрати обертання
Издержки производства	Витрати виробництва
Издержки хранения	Витрати зберігання
Изучения спроса	Вивчення попиту
Имидж	Імідж
Иммобилизация средств в запасах	Іммобілізація засобів у запасах
Импорт	Імпорт
Имущественное страхование	Майнове страхування
Имущество	Майно
Инвестиции	Інвестиції
Инвестор	Інвестор
Индексы биржевой конъюнктуры	Індекси біржової кон’юнктури
Инфляция	Інфляція
Ипотека	Іпотека
Иск по возмещению вреда	Позов по відшкодуванню втрат
Исследование рынка	Дослідження ринку
Казначейское обязательство	Казначейське зобов’язання
Каналы распределения товара	Канали розподілу товару
Капитальные вложения	Капітальні вклади
Клиринг	Кліринг
Коллективные денежные единицы	Колективні грошові одиниці
Комиссионное вознаграждение	Комісійна винагорода
Конверсия займов	Конверсія позик
Конкурентоспособность	Конкурентоспроможність
Конкуренция	Конкуренція
Конкуренция недобросовестная	Конкуренція несумлінна
Кокуренция несовершенная	Конкуренція недосконала
Контрольный пакет акций	Контрольний пакет акцій
Конфискация	Конфіскація
Конъюнктура рынка	Кон’юнктура ринку
Котировальная комиссия	Котувальна комісія
Котирование	Котування
Коэффициент валютный	Коефіцієнт валютний
Коэффициент дисконтирования	Коефіцієнт дисконтування
Кредит гарантованный	Кредит гарантований
Кредит платежный	Кредит платіжний
Кредитная карточка	Кредитна картка
Кредитное соглашение	Кредитна угода
Лидерство в ценах	Лідерство в цінах
Лизинг	Лізинг
Ликвидационный срок	Ліквідаційний термін
Ликвидность	Ліквідність
Лимит цен	Ліміт цін
Лицензионное соглашение	Ліцензійна угода
Лицензирование	Ліцензування
Логистика	Логістика
Маркетинг отдельных лиц	Маркетинг окремих осіб
Маркетинг противодействующий	Маркетинг протидіючий
Маркетинг стимулирующий	Маркетинг стимулюючий
Маркетинг целевой	Маркетинг цільовий
Маркетинговые исследования	Маркетингові дослідження
Монополистические действия	Монополістичні дії
Монополия	Монополія
Надежность поставки	Надійність постачання
Налог	Податок
Налоговые льготы	Податкові пільги
Норма заказная	Норма замовна
Норма обязательных резервов	Норма обов’язкових резервів
Облигация	Облігація
Оборачиваемость запасов	Оборотність запасів
Образец	Зразок
Образец промышленный	Зразок промисловий
Общество с ограниченной ответственностью	Товариство з обмеженою відповідальністю
Операции по международному туризму	Операції з міжнародного туризму
Определение качества товара	Визначення якості товару
Пассив	Пасив
Пассивы устойчивые	Пасиви стійкі
Платежеспособность	Платоспроможність
Платежное поручение	Платіжне доручення
Платежное требование	Платіжна вимога
Послепродажный сервис	Після продажний сервіс
Потребительские свойства товара	Споживчі властивості товару
Предприятие арендное	Підприємство орендне
Представительство предприятия	Представництво підприємства
Прибыль	Прибуток
Прибыль учредительская	Прибуток засновницький
Расчетная палата	Розрахункова палата
Расчеты безналичные	Розрахунки безготівкові
Резерв взносов	Резерв внесків
Рекапитуляция	Рекапітуляція
Рентабельность	Рентабельність
Рынок денежный	Ринок грошовий
Рынок ценных бумаг	Ринок цінних паперів
Свободная таможенная зона	Вільна митна зона
Сделка бартерная	Угода бартерна
Сделка с нидичным товаром	Угода з готівковим товаром
Себестоимость	Собівартість
Смета расходов	Кошторис витрат
Собственность интеллектуальная	Власність інтелектуальна
Собственность промышленная	Власність промислова
Спрос	Попит
Средства в расчетах	Засоби в розрахунках
Средства оборотные	Засоби оборотні
Страхование	Страхування
Страхователь	Страхувач
Страховой случай	Страховий випадок
Счет банковский	Рахунок банківський
Счет корреспондентский	Рахунок кореспондентський
Счет открытый	Рахунок відкритий
Счет расчетный	Рахунок розрахунковий
Товарное предложение	Товарна пропозиція
Товары особого спроса	Товари особливого попиту
Убытки	Збитки
Условия поставки базисные	Умови постачання базисні
Услуги комиссионные	Послуги комісійні
Уставный фонд	Статутний фонд
Холдинговая компания	Холдингова компанія
Цена	Ціна
Ценные бумаги	Цінні папери
Член расчетной палаты	Член розрахункової палати
Юридическое лицо	Юридична особа