Практична робота до модуля № 1.

Завдання 1. Запам’ятайте значення та написання словосполучень.

Убедительное слово – переконливе слово

отношения между людьми – стосунки між людьми

фактор воспитания – чинник виховання

образец для слушателей – взірець для слухачів

усовершенствование речи – удосконалення мовлення

усложнение формулировок – ускладнення формулювань

состав будущей аудитории – склад майбутньої аудиторії

Складіть з поданими сполученнями зв’язний текст.

Завдання 2. Як ви розумієте ці вислови: вираз обличчя, особистий приклад, небагатослівність, цікаві матеріали, періодичні видання?

Завдання 3. Підберіть однокореневі слова до поданих нижче слів:

Промовець, обдарованість, обдумування, виступати, викладання.

Завдання 4. Розберіть слова за складом: багатогранність, світогляд, небагатослівність, цілеспрямованість, співвідношення, трудомісткість – утворіть від деяких із них прикметники та прислівники.

Завдання 5. Прочитайте текст. Визначте головну інформацію.

Палке слово оратора

Справжній промовець – неповторна індивідуальність. Його поведінка, мова, жести, обличчя – усе це взірець для слухачів.

Живе слово, особистий приклад – величезна сила. Переконливе, пристрасне слово – дійовий засіб організації стосунків між людьми в діловій сфері, могутній чинник виховання. Проте ця особливість обдаровання не завжди дається людині від народження, звичайно, вона виробляється протягом усього життя і є результатом тривалої і наполегливої роботи над удосконаленням свого мовлення.

Кожен промовець, який багато виступає, має свій індивідуальний стиль, як кажуть, володіє аудиторією. Це поняття складне і багатогранне. Насамперед на стиль людини значний відбиток накладає її світогляд. Система поглядів визначає і підхід до тлумачення фактів, і вибір слова, і образні засоби. Тут проявляється також і характер людини. Такі риси, як темп викладу, небагатослівність або, навпаки, ускладненість формулювань, образність, емоційність або сухувата логічність визначаються переважно характером людини. Проте постійна, цілеспрямована та свідома праця людини над собою може помітно змінити співвідношення між характером і стилем.

Отже, успіх публічного виступу значною мірою залежить від наявності чи відсутності у промовця індивідуального стилю мовлення.

Завдання 6. Дайте відповіді на запитання. Використайте текст завдання 5.

1. Що таке публічний виступ?

2. Яке значення він має для слухачів?

3. Яку роль відіграє у публічному виступі особа промовця?

4. Що впливає на індивідуальний стиль оратора?

Практична робота до модуля № 2

Форми репрезентації усної мови.

Практичне заняття (доповідь, лекція).

Завдання 1. Перекладіть українською мовою ці слова та словосполучення: внимательное чтение, проговаривание, выписывание, конспектирование (составление конспекта), работа с толковым словарем, тренирование памяти, требование к выступлению.

Завдання 2. Дайте відповідь на запитання:

1. Наведіть приклад з особистого життя, коли і який виступ вам особливо сподобався (що саме привернуло Вашу увагу: особа самого промовця, зміст його виступу чи, можливо, щось інше)?

2. Як ви готуєтесь до свого виступу на колоквіумі, у студентському науковому товаристві або публічно?

Завдання 3. Підберіть прикметники до слів: промовець, слухачі, лекція, лектор, виступ, успіх.

Завдання 4. При підготовці ділового тексту рекомендовано дотримуватись таких правил:

1.Змінювати складні речення простими, що сприяє прискореному сприйняттю тексту документа.

2. Уживати стійкі (трафаретні) словосполуки, що виражають стандартні аспекти змісту (з метою надання допомоги, у зв’язку з погіршенням стану, згідно з рішенням комісії та ін.).

Наприклад, для висловлення мотивів, що пояснюють використання певної управлінської дії, вживаються такі синтаксичні конструкції:

- у порядку надання технічної допомоги…;

- у порядку науково-технічного співробітництва…;

- у порядку обміну досвідом…;

- у зв’язку з проведенням спільних робіт з …;

- у відповідності до попередньої домовленості й рішенням…;

- відповідно до Вашого прохання…; відчуваючи гостру необхідність…

3. Вживати прямий порядок слів у реченні (підмет передує присудкові; означення – перед означуваним словом; додатки – після керуючого слова; вставні слова – на початку речення). Поряд із цим необхідно пам’ятати, що в діловому мовленні часто вживаються складнопідрядні речення.

При побудові цих речень слід пам’ятати, що найуживанішими є складні речення з сполучниками що, який, якщо, за умови, унаслідок того, що, щоб, де, як..

4. З метою скорочення тексту можна вживати дієприслівникові звороти, за допомогою яких можна сформулювати причини, що викликали прийняття того чи іншого управлінського рішення. Дієприслівниковим зворотом треба починати, а не завершувати фразу. Наприклад: «Враховуючи…Вважаючи…Беручи до уваги…Керуючись…Розглянувши поданий проект…»

5. Замінювати займенники іменниками, щоб не виникало непорозумінь.

6. Не вживати емоційних виразів та суб’єктивного ставлення до викладеного явища.

7. Слід пам’ятати, що автором управлінського документа є юридична особа, і через це його текст викладається від третьої особи. Наприклад: Підприємство просить… Дирекція звертається…Колегія ухвалила…

8. У розпорядчих документах треба вживати мовні конструкції наказового характеру: наказую (у наказі), пропоную (у вказівках), доручаю, вимагаю, зобов’язую (у розпорядженнях).

9. Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію, надати допомогу, забезпечити матеріально…

10. Щоб не виявляти гостроти стосунків, слід замінювати активну форму на пасивну. Наприклад: Ви не висловили свої пропозиції…- Вами ще не висловлені пропозиції…

Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, тоді треба вживати активну форму: фірма не гарантує…

11. Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у документах за загальними правилами: р-н, р/р, а/с, км, канд. філол. наук.

12.Використовувати форми ввічливості за допомогою слів: шановний, високошановний, вельмишановний, високоповажний.

Завдання 5. Прочитайте текст. Визначте головну інформацію.

Підготовка до лекції

Що входить у поняття: підготовка до виступу? Регулярне читання і обдумування прочитаного, виписування того, що зацікавило людину, добір потрібних матеріалів із періодичних видань, конспектування книг і статей.

Перш за все кожен із нас має добре знати характер своєї пам’яті: наявність доброї, міцної, натренованої пам’яті визначає загальний рівень людини та її здатність до роботи.

Існує кілька типів пам’яті. Слухова пам’ять вимагає проговорення найважливіших матеріалів уголос; зорова – уважного читання, підкреслень у тексті, поміток на полях; моторна – виписування того, що треба запам’ятати та ін.

Підготовка до виступу має такі стадії: обдумування теми, опрацювання ії та писемне оформлення (тобто складання конспекту, плану написання тексту), самокритичний розбір уже готового виступу, тимчасовий „відхід” від теми (треба, щоб вона уклалася в пам’яті, остаточно викристалізувалася, зазнала певних змін) і, нарешті, перегляд раніше написаного і виголошення його.

Не можна розраховувати на успіх лекції, якщо лектор не вміє логічно організувати матеріал, пов’язати основні ідеї свого виступу і, нарешті, якщо він не вміє врахувати основні особливості своєї майбутньої аудиторії, щоб одразу вступити з нею в контакт.

Що розуміється під особливостями аудиторії? Інтереси майбутніх слухачів, рівень їх вимогливості, ступінь обізнаності в даному питанні, його актуальність.

Звичайно, для всіх видів публічних виступів однаково злободенними залишаються джерела до підготовки: енциклопедичні та тлумачні словники, довідники, атласи, газети, журнали, спеціальні та науково-популярні праці, посібники та ін.

Виписуючи потрібний вам матеріал, обов’язково треба вказувати джерело: автора та назву книги (газети, журналу, статті), дату виходу, полеміку навкруги даного питання й таке інше.

Практична робота № 3

Форми репрезентації усної мови

(промова, публічний виступ, бесіда)

Завдання 1. Дайте відповіді на запитання:

1. Що є дуже важливим у підготовці до лекторської роботи?

2. Які є види людської пам’яті?

3. Які стадії підготовки до публічної лекції ви знаєте?

4. Від чого залежить успіх виступу?

5. Що є актуальним для усіх видів виступів?

Завдання 2. Підберіть до деяких іменників прикметники: одяг, тон, манери, жести, міміка, темп, відповідь.

Завдання 3. Прочитайте текст і розділіть його на смислові частини.

Коли вам сприяє успіх

Успіх публічного виступу значною мірою залежить від контакту між слухачами і тими, хто виступає. Дуже важливо, яке враження справить промовець у час його появи, як він звернеться : до аудиторії, як почне свій виступ. Його тон, манери, одяг, жести, міміка, інтонація – усе це або посилює вплив від сказаного, або, навпаки, послаблює його.

Тому перед виступом слід зібратися з думками, підготувати себе внутрішньо і починати виступ активно, доброзичливим тоном, одразу ж показавши бажання повідомити аудиторії щось нове і вадливе. “Зачин” – це звертання до аудиторії. Він багато до чого зобов’язує оратора. Взятий з самого початку тон (діловий, спокійний чи, навпаки, піднесений, святковий, урочистий) повинен бути певним чином витриманий протягом усього виступу. Швидкий спад інтонації псує враження від промови.

“Виклад” , як правило, розбивається на кілька пов’язаних між собою за смислом, але відмежованих композиційно тем. Таке членування полегшує сприймання виступу. Крім того, допомагають цьому інтонаційні засоби: паузи між частинами викладу, зміна темпу, сили голосу й висоти тону та ін.

“Кінцівка” певним чином має співвідноситися з „зачином” і не випадати з загального стилю викладу. Останній етап: відповіді на запитання слухачів. Глибокі, ґрунтовні і доброзичливі відповіді закріплюють враження від виступу, посилюють його вплив.

Завжди слід пам’ятати, що крім завдання сказати,перед промовцем стоїть завдання бути почутим. Для цього треба виконати багато умов. Ось деякі в них:

1. По можливості, довгі речення замінити короткими.

2. Добре було б використовувати вставні словосполучення, властиві усному мовленню (можна сказати, як кажуть у таких випадках, прийнять говорити, давно відомо та ін.).

3. Слід уникати „пустих” слів-паразитів: значить, власне кажучи, як кажуть, отже, власне – і їм подібним.

4. Деякі місця промови (лекції, доповіді) треба не читати, а обов’язково переказувати, щоб побачити своїх слухачів, відчути їхню реакцію, усилити контакт із ними.

5. Слід домагатися переконливості, несуперечливості, послідовності й аргументованості.

6. Промова повинна бути виразною, зрозумілою, доречною, стислою і небагатослівною.

7. Необхідно слідкувати за мовою: не порушувати мовних норм, уникати у вимові вад, не плутати українські й російські слова і звороти, правильно ставити наголос.

8. Триматися якомога простіше і природніше. Голос, тон, виклад повинні свідчити про правду думок і почуттів промовця.

9. Треба вміти вдало користуватися жестом і мімікою. Зайві рухи заважають слухачам, дратують їх. Одноманітна жестикуляція втомлює, набридає. Бідні, примітивні, вульгарні жести розцінюються як невихованість оратора. Недоладна міміка, незграбні рухи смішать слухачів.

10. Дуже важлива річ – темп мовлення. Погано, коли мова оратора надто млява або схожа на кулеметну чергу без пауз.

Отже, не тільки підготуватися до виступу, а й успішно виступити перед аудиторією – це важка, тривала робота, яка вимагає серйозного підходу.

Завдання 4. Дайте відповіді на запитання:

1. Від чого залежить успіх публічного виступу ?

2. Як його треба починати ?

3. На які основні частини можна розподілити виступ ?

4. Які умови треба виконати, щоб Ваш виступ пройшов успішно ?

Прокоментуйте вираз „сказати і бути почутим ” .

Підготуйте виступ у групі на одну з тем: а) політичну; б) зі студентського життя; в) улюблену тему з історії світової та вітчизняної культури та ін.

Зверніть увагу на мовні засоби, використані під час виступу. Ваші слухачі повинні відповісти, яке враження справив на них оратор (тобто Ви).

Студенти, а тим більше висококваліфіковані фахівці у своїй навчальній чи практичній діяльності мають уміти користуватися українською мовою в усній формі, беручи участь у різних обговореннях наукових і виробничих проблем.

Із збільшенням обміну наукової інформації стає актуальним оволодіння навичками усного спілкування під час наукової дискусії. Активна участь у науковій дискусії – показник сформованості комунікативних умінь майбутнього спеціаліста. Наукова дискусія як основна мета будь-якої конференції містить у собі такі компоненти:

1) відкриття – підготовлений монолог-штамп;

2) вступне слово – підготовлений монолог з певним мовним кліше;

3) викладення проблеми – підготовлений монолог-доповідь;

4) обговорення проблеми – міркування у формі підготовленого чи непідготовленого монологічного висловлювання з викладенням своєї точки зору; непідготовлені діалоги чи монологи полемічного характеру;

5) висновки – непідготовлений монолог-резюме.

Прослухавши практичний курс української мови, студенти оволодівають певними уміннями, необхідними для участі в науковій дискусії, а саме: програма курсу передбачає формування навичок сприйняття інформації на слух, витягнення і фіксації у пам’яті основного змісту тексту, використання здобутої інформації у підготовленому монологічному мовленні ( повідомленні, доповіді, виступові ). Крім того, при навчанні говорінню формуються навички діалогічного мовлення: уміння спілкуватися із співрозмовником, швидко реагувати на репліки, виявляти ініціативу в беседі. При поглибленій самостійній підготовці до наукової дискусії слід звернути увагу на вироблення цілого ряду вмінь.

Основні вміння: 1) повідомити про що-небудь чи розказати про щось; 2) описати явище; 3) пояснити явища, факти; 4) зробити огляд; 5) прокоментувати певні явища; 6) спростувати точку зору співрозмовника. Перераховані вміння містять у собі: уміння ставити питання, зіставляти і порівнювати факти, давати оцінку подіям, робити висновки тощо.

Уміння мовного етикету: 1) приєднатися до обговорення, до висловленої точки зору; 2) припинити розмову чи змінити її напрямок; 3) висловити прохання, згоду, незгоду; 4) відмовитися у ввічливій формі; 5) встановити контакт із співрозмовником, підтримати його увагу; 6) висловити незадоволення, заборону і т.п.

Уміння мовного етикету відображає норми спілкування в соціально-культурній, навчально-професійній, соціально-побутовій та офіційно-діловій сферах.

Для ефективності усного спілкування необхідно вміти вибрати доречні для даної ситуації лексичні засоби. До набору лексичних одиниць, які використовуються в ситуації “наукова дискусія”, входять:

1) слова і словосполучення, спільні для всіх конференцій і будь-яких спеціальностей ( пленарні засідання, дебати за доповіддю, робота в секціях і багато іншого );

2) слова і вирази, специфічні для тематики конференції, що проводиться, та даної спеціальності ( слова-терміни і термінологічні сполучення );

3) слова мовного етикету, які оформлюють звертання до співрозмовника, вираження згоди чи незгоди, підтвердження, спростування і т. ін.

Зупинимося докладніше на словах чи словосполученнях першої групи як найбільш численних і універсальних.

1.Під час ведення дискусії особа, яка бере участь у ній як голова (ведучий), звичайно, використовує у своїй мові такі лексичні засоби і синтаксичні конструкції: Дозвольте мені відкрити (розпочати) наше засідання. На порядку денному у нас сьогодні такі питання: по-перше, доповідь ... ( називається посада, звання, прізвище, ім’я та по батькові доповідача, тема доповіді ); по-друге, повідомлення пана ... (прізвище, ім’я та по батькові) про те ...; по-третє, різне.

Чи є додатки або зауваження до порядку денного? З порядку денного питань або заперечень немає? На мою думку, слід (необхідно) встановити такий регламент:... Якщо немає заперечень, дозвольте надати слово нашому доповідачеві (слово надається доповідачеві, слово для доповіді має ...).

Прошу ставити питання доповідачеві. Чи є ще питання? Заперечення? Додатки? Якщо питань більше немає, можна переходити до висловлювань за доповіддю. Хто бажає виступити ( висловитися ) за доповіддю? Доповідач порушив (підняв, торкнувся) цікаве питання ( проблему).

Такі питання, як ..., треба докладно обговорити (заслуговують спеціального обговорення).

Прошу дотримуватися ( додержуватися ) регламенту.

Я змушений закликати до порядку.

Надійшла пропозиція припинити (продовжити, перенести) обговорення.

На мою думку, час закінчити обговорення ( дозвольте мені припинити обговорення).

У заключному слові (або резюме) головуючий дає оцінку різним точкам зору, формулює основні висновки, виділяє ті проблемні питання, які потребують додаткового осмислення; висловлює подяку у прийнятій формі: “ На закінчення дозвольте подякувати доповідачам за (змістовні) доповіді й усім, хто брав участь в обговоренні цих доповідей ”.

2. Під час виступу з науковою доповіддю.

Доповідь, як і будь-яке закінчення повідомлення, складається із трьох частин: виступу, основної частини і висновків.

У вступі, де доповідач називає тему повідомлення, підкреслюється актуальність обраної теми, говориться про її значення, формулюються основні питання, які будуть освітлені в доповіді, використовуються такі синтаксичні конструкції:

Тема моєї доповіді ( повідомлення )...

Проблема не була ще предметом спеціального розгляду ( дослідження).

Предметом ( об’єктом ) нашого дослідження є ... .

У процесі доповіді я (ми) хочу (хочемо) зупинитися на таких питаннях...

Крім того, за одним заходом (водночас) я (ми) спробую (спробуємо) торкнутися і питання щодо...

В основній частині, присвяченій викладанню й аргументації своєї точки зору на висунуту проблему чи описанню методики й ходу дослідження, викладанню результатів, використовуються конструкції:

Нами були досліджені (розглянуті) такі питання: ... .

Була проведена така робота: ... .

Дослідження велись на такому матеріалі: ... .

Я хочу звернути вашу увагу на таке: ... .

Робота має практичний вихід (суто теоретичне значення) у... .

Практичне значення роботи полягає в тому, що ... (зводиться до того, що...) .

У висновках, що містять у собі узагальнення результатів і підсумків, уживаються такі конструкції:

дозвольте перейти до висновків;

унаслідок проведеної роботи ми дійшли висновку;

нам пощастило встановити (експериментально довести);

наприкінці мені хочеться підкреслити, що доповідь не претендує (не посягає) на вичерпне висвітлення питання;

Дякую за увагу.

У заключному слові, яке надається доповідачеві для відповідей на запитання, аналізу виступів за доповіддю, загального висновку уживаються конструкції:

спробую відповісти на ваше запитання;

справа в тому, що мені важко вам відповісти на це питання (сказати що-небудь з цього питання); навести більш конкретні докази, назвати які-небудь цифри;

я не в змозі відповісти на це питання;

я вагаюся відповісти на це питання;

питання потребує додаткового вивчення (дослідження);

виходить за межі теми (залишається відкритим);

проблема потребує подальшого вивчення, і ми продовжимо цю роботу;

неможливо в кількох словах відповісти на всі запитання;

важко у стислому повідомленні висвітлити всі аспекти цієї проблеми;

мова йде не тільки про …, а й …;

наскільки мені відомо, це спірна проблема ( спірне питання );

на мій погляд ( з моєї точки зору ), проблема зрозуміла ( питання ясне );

я не можу не погодитися із зауваженням щодо …;

я з великою увагою вислухав усі зауваження і врахую більшість із них..

Головна частина дискусії – обговорення проблеми. Участь в обговоренні зводиться до виступів двох видів: виступ-питання і виступ-відгук.

Виступ того, хто питає, має бути логічним, тобто складатися із чітко сформульованого (сформульованих) одного (кількох) питання (питань), або розгорнутим міркуванням полемічного характеру.

Під час формулювання питань доповідачеві використовуються такі синтаксичні конструкції:

як давно ви займаєтесь цим питанням (цією проблемою, вивченням, дослідженням, розробкою)...;

чи є у вас статті з цього питання (досліджуваної проблеми) ;

у мене до вас (я дозволю собі запитати доповідача) таке запитання (запитання такого характеру, 2-3 запитання, одне загальне (окреме) запитання);

мені цікаво було б почути (дізнатися) про те, як (коли, скільки, для чого, яке)...; яка думка доповідача про...;

мене цікавить ось це...;

ви торкнулись у відповіді такого питання...;

чи можете ви сказати (чи можете пояснити)...;

я не зовсім (не цілком) зрозумів (усвідомив, з’ясував), що ви маєте на увазі, коли говорите...;

чим ви можете обґрунтувати вашу позицію щодо...;

мене цікавить питання використання, застосування... в ...;

чи має ваша праця (робота) практичний вихід;

наведіть, будь ласка, приклади практичного застосування (використання) ...в ...;

якою методикою (якими методами) ви користуєтесь при...;

якими матеріалами ви користуєтесь при...;

чи є яка-небудь література з (вказати з якого питання) питання, з (якої) проблеми;

чи означає це, що...(чи виходить із цього, що...);

чи можна сказати, що...;

яке відношення мають викладені в... до теми нашої...;

що уже зроблено в (такій) галузі;

які основні труднощі... .

Виступ у формі усного відгуку має таку структуру:

1) характеристика проблеми й теми;

2) вираження своєї думки й оцінка фактів, згода (незгода) з обговорюваною концепцією;

3) висновки.

Висловлювання за доповіддю може мати такі синтаксичні конструкції, як:

я з великою (неослабною) увагою (зацікавленістю) прослухав доповідь; вона насичена (в ній узагальнені)...;

я радий (мені приємно, добре), що доповідач зупинився і на таких питаннях, як...;

я працюю в тій же галузі;

подібна робота провадиться у нас у...;

тема доповіді має пряме відношення до...; і тому особливо цікаво було почути...;

доповідач докладно (обґрунтовано, цікаво, переконливо, до найменших подробиць) виклав предмет дослідження;

природно, що в рамках відведеного часу проблеми, порушені в доповіді, висвітлені з різним ступенем обґрунтованості, я дозволив собі зупинитися на...(помітити, що..., заперечити доповідачеві);

я хочу привернути вашу увагу до..., ось ці факти..., вони заслуговують на увагу з таких причин:...;

мені важко додати що-небудь, оскільки працюю в іншій галузі, проте я з великою користю для себе прослухав цікаву доповідь, і мені особливо сподобалося, що...;

пропоную ось це:...;

дякую за увагу.

Як у підготовленому, так і в непідготовленому висловлюванні головну увагу слід приділити засобам вираження згоди (незгоди) з обговорюваною концепцією чи думкою співрозмовника.

Мовні засоби вираження згоди ( незгоди )

І. Підтвердження, згода Заперечення, незгода

Так. Звичайно. Ні. Звичайно, ні.

Згоден із Вами. Не згоден із Вами.

Ви маєте рацію. Ви говорите неправильно.

Це справедливо. Це несправедливо.

Це так. Ні, це не так.

Так, це правильно. Ні, це неправильно.

Я не заперечую (проти того, щоб...) Я заперечую (проти того, щоб...)

Я дотримуюся Вашої думки... Ви помиляєтеся щодо (відносно того,що...)

Я поділяю Вашу точку зору (Вашу Я не поділяю Вашу точки зору (Вашу

думку). думку).

Я дотримуюся такої ж думки (такої ж Я не дотримуюся такої думки

точки зору). (такої точки зору).

Ваша думка (точка зору) правильна. Ваша думка (точка зору) помилкова.

Цього не можна заперечувати. Цього не можна не заперечувати.

Із цим не можна не погодитися. З цим не можна погодитися.

ІІ. Категоричне підтвердження. Категоричне заперечення.

Безумовно. Безсумнівно. Без сумніву. Зовсім неправильно.

Цілком справедливо. Зовсім несправедливо.

Цілковито згоден (з Вами). Зовсім не згоден (з Вами).

Абсолютно згоден (з Вами). Абсолютно не згоден (з Вами).

Переконаний, що це так. Переконаний, що це не так.

Це так. Це не так.

ІІІ. Часткова згода. Непряме заперечення.

Якоюсь мірою це справедливо. Це не зовсім так.

Припустимо, що це так (правильно). Мені здається, що це не так

(неправильно).

Можливо, що Ви праві. Гадаю, що Ви не праві.

Нехай буде по-Вашому. Я б цього не сказав.

Я не заперечую. Це важко стверджувати.

Якоюсь мірою можна з Вами Не хотілося б Вам заперечувати,

погодитися. але в дійсності це не так.

ІV. Сумнів.

Вагаюся (сумнівно, напевно, це сумнівно, сумнівно, щоб...).

У цьому я дуже сумніваюся. Важко сказати. Може бути. Навряд.

Вибір того чи іншого засобу вираження має співвідноситися із прийнятими етикетними нормами спілкування і визначатися конкретними умовами. Порівняймо звертання до співрозмовника:

– Шановний колего!

– Володимире Семеновичу!

– Порівняймо вираження незгоди:

– Я дозволю собі не погодитися із Вами.

– Ні. Ви зовсім не праві.

Практичне творче завдання №4

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА БАНКІВСЬКИЙ СЛОВНИК

РОСІЙСЬКА МОВА	УКРАЇНСЬКА МОВА
Авалист	Аваліст
Аварийная оговорка	Аварійне застереження
Аварийный взнос	Аварійний внесок
Авизо	Авізо
Аквизиция	Аквізиція
Аккредетив	Акредитив
Аккредетив револьверный	Акредитив револьверний
Акт о несчастном случае	Акт про нещасний випадок
Актив	Актив
Активы нематериальные	Активи нематеріальні
Акцептирование	Акцептування
Акцептный кредит	Акцептний кредит
Акциз	Акциз
Акций дробление	Акцій розподіл
Акционер	Акціонер
Акционерное общество	Акціонерне товариство
Акция	Акція
Амортизация	Амортизація
Анализ мотивационный	Аналіз мотиваційний
Анкетирование	Анкетування
Антимонопольное законодательство	Антимонопольне законодавство
Арбитраж	Арбітраж
Арбитраж процентный	Арбітраж процентний
Арбитраж товарный	Арбітраж товарний
Аренда	Оренда
Арендатор	Орендар
Арендная плата	Орендна плата
Арендное предприятие	Орендне підприємство
Арендодатель	Орендодавець
Ассортимент	Асортимент
Ассоциация	Асоціація
Ассоциация страховых обществ	Асоціація страхових товариств
Ассоциированное лицо	Асоційована особа
Аудитор	Аудитор
Аудиторская фирма	Аудиторська фірма
База котракта	База контракту
Баланс платежный	Баланс платіжний
Банк государственный	Банк державний
Банк коммерческий	Банк комерційний
Бессрочное обязательство	Безстрокове зобов’язання
Биржа валютная	Біржа валютна
Биржа фондовая	Біржа фондова
Биржевая единица	Біржова одиниця
Бюджетный год	Бюджетний рік
Валютная интервенция	Валютна інтервенція
Валюта страхования	Валюта страхування
Валютная оговорка	Валютне застереження
Векселедатель	Векселедавець
Векселедержатель	Векселевласник
Вексель депонированный	Вексель депонований
Вексель к получению	Вексель на отримання
Взнос страховой	Внесок страховий
Временная ценность	Тимчасова цінність
Гиперинфляция	Гіперінфляція
Горизонт прогнозирования	Горизонт прогнозування
Государственная контрактная система	Державна контрактна система
Дебитор	Дебітор
Девальвация	Девальвація
Девиационная оговорка	Девіаційне застереження
Декларация	Декларація
Делегирование полномочий	Делегування повноважень
Дело страховое	Справа страхова
Депозит	Депозит
Дефицит бюджетный	Дефіцит бюджетний
Диверсификация продукции	Диверсифікація продукції
Дивиденд	Дивіденд
Дисконтирование	Дисконтування
Дисконтная политика	Дисконтна політика
Дистрибьютор	Дистриб’ютор
Допустимый предел колебаний цен	Допустима межа коливання цін
Доходы	Прибутки
Единица страховой суммы	Одиниця страхової суми
Емкость рынка	Ємкість ринку
Жизненный цикл товара	Життєвий цикл товару
Задолженность дебиторская	Заборгованість дебіторська
Задолженность кредиторская	Заборгованість кредиторська
Закладная	Заставна
Запасоемкость производства	Запасоємність виробництва
Запасы материальные	Запаси матеріальні
Запасы производственные	Запаси виробничі
Застрахованный	Застрахований
Затраты	Витрати
Затраты косвенные	Витрати бічні
Зачет товарообменный	Залік товарообмінний
Знаки обслуживания	Знаки обслуговування
Зона свободного предпринимательства	Зона вільного підприємництва
Извещение о поставке	Повідомлення про постачання
Издержки обращения	Витрати обертання
Издержки производства	Витрати виробництва
Издержки хранения	Витрати зберігання
Изучения спроса	Вивчення попиту
Имидж	Імідж
Иммобилизация средств в запасах	Іммобілізація засобів у запасах
Импорт	Імпорт
Имущественное страхование	Майнове страхування
Имущество	Майно
Инвестиции	Інвестиції
Инвестор	Інвестор
Индексы биржевой конъюнктуры	Індекси біржової кон’юнктури
Инфляция	Інфляція
Ипотека	Іпотека
Иск по возмещению вреда	Позов по відшкодуванню втрат
Исследование рынка	Дослідження ринку
Казначейское обязательство	Казначейське зобов’язання
Каналы распределения товара	Канали розподілу товару
Капитальные вложения	Капітальні вклади
Клиринг	Кліринг
Коллективные денежные единицы	Колективні грошові одиниці
Комиссионное вознаграждение	Комісійна винагорода
Конверсия займов	Конверсія позик
Конкурентоспособность	Конкурентоспроможність
Конкуренция	Конкуренція
Конкуренция недобросовестная	Конкуренція несумлінна
Кокуренция несовершенная	Конкуренція недосконала
Контрольный пакет акций	Контрольний пакет акцій
Конфискация	Конфіскація
Конъюнктура рынка	Кон’юнктура ринку
Котировальная комиссия	Котувальна комісія
Котирование	Котування
Коэффициент валютный	Коефіцієнт валютний
Коэффициент дисконтирования	Коефіцієнт дисконтування
Кредит гарантованный	Кредит гарантований
Кредит платежный	Кредит платіжний
Кредитная карточка	Кредитна картка
Кредитное соглашение	Кредитна угода
Лидерство в ценах	Лідерство в цінах
Лизинг	Лізинг
Ликвидационный срок	Ліквідаційний термін
Ликвидность	Ліквідність
Лимит цен	Ліміт цін
Лицензионное соглашение	Ліцензійна угода
Лицензирование	Ліцензування
Логистика	Логістика
Маркетинг отдельных лиц	Маркетинг окремих осіб
Маркетинг противодействующий	Маркетинг протидіючий
Маркетинг стимулирующий	Маркетинг стимулюючий
Маркетинг целевой	Маркетинг цільовий
Маркетинговые исследования	Маркетингові дослідження
Монополистические действия	Монополістичні дії
Монополия	Монополія
Надежность поставки	Надійність постачання
Налог	Податок
Налоговые льготы	Податкові пільги
Норма заказная	Норма замовна
Норма обязательных резервов	Норма обов’язкових резервів
Облигация	Облігація
Оборачиваемость запасов	Оборотність запасів
Образец	Зразок
Образец промышленный	Зразок промисловий
Общество с ограниченной ответственностью	Товариство з обмеженою відповідальністю
Операции по международному туризму	Операції з міжнародного туризму
Определение качества товара	Визначення якості товару
Пассив	Пасив
Пассивы устойчивые	Пасиви стійкі
Платежеспособность	Платоспроможність
Платежное поручение	Платіжне доручення
Платежное требование	Платіжна вимога
Послепродажный сервис	Після продажний сервіс
Потребительские свойства товара	Споживчі властивості товару
Предприятие арендное	Підприємство орендне
Представительство предприятия	Представництво підприємства
Прибыль	Прибуток
Прибыль учредительская	Прибуток засновницький
Расчетная палата	Розрахункова палата
Расчеты безналичные	Розрахунки безготівкові
Резерв взносов	Резерв внесків
Рекапитуляция	Рекапітуляція
Рентабельность	Рентабельність
Рынок денежный	Ринок грошовий
Рынок ценных бумаг	Ринок цінних паперів
Свободная таможенная зона	Вільна митна зона
Сделка бартерная	Угода бартерна
Сделка с нидичным товаром	Угода з готівковим товаром
Себестоимость	Собівартість
Смета расходов	Кошторис витрат
Собственность интеллектуальная	Власність інтелектуальна
Собственность промышленная	Власність промислова
Спрос	Попит
Средства в расчетах	Засоби в розрахунках
Средства оборотные	Засоби оборотні
Страхование	Страхування
Страхователь	Страхувач
Страховой случай	Страховий випадок
Счет банковский	Рахунок банківський
Счет корреспондентский	Рахунок кореспондентський
Счет открытый	Рахунок відкритий
Счет расчетный	Рахунок розрахунковий
Товарное предложение	Товарна пропозиція
Товары особого спроса	Товари особливого попиту
Убытки	Збитки
Условия поставки базисные	Умови постачання базисні
Услуги комиссионные	Послуги комісійні
Уставный фонд	Статутний фонд
Холдинговая компания	Холдингова компанія
Цена	Ціна
Ценные бумаги	Цінні папери
Член расчетной палаты	Член розрахункової палати
Юридическое лицо	Юридична особа