Тема 6.  Обрізування дерев вишні, черешні, сливи, аличі, абрикоса в плодоносних садах загущеного типу.

Мета заняття:

Ознайомиться із системами формування кісточкових порід, освоїти обрізку вишні, черешні, зливи, аличі й абрикоса.

Матеріали й обладнання: секатори, садові пилки, драбини, бруски.

Завдання:

1.   Провести обрізування вишні і черешні.

2.   Провести обрізування сливи й аличі.

3.   Провести обрізування абрикоса.

У результаті вивчення теми студент зобов'язаний знати:

·        формування в об'ємних садах

·        особливості плодоношення кісточкових порід

·        основні види обрізування кісточкових порід

·        строки обрізування кісточкових порід

·        особливості омолодження кісточкових порід

Студент повинний уміти:

·        провести обрізування вишні деревоподібної і кущовидної

·        знизити крону на деревах черешні

·        сформувати крону абрикоса

·        розрізняти типи плодоносіння.

Методичні рекомендації.

Завдання 1.

Вишня. Усі сорти вишні розділяють на деревоподібні і кущовидні. В основу класифікації покладена не форма крони, а характер росту і плодоносіння. Дерева кущеовидних сортів плодоносять в основному на подовжених гілках, що утворюються з верхівкових бруньок. На гілках коротше 20 см звичайно всі бруньки плодові, крім верхівкових. Після плодоношення відбувається оголення тонких гілок. На гілках довжиною більш 30 см частина бічних бруньок розташована групами по 2-3 у кожній, з який одна брунька може бути ростовою, а інші – квітковими. На таких гілках є також і одиночні бруньки росту. На гілках більш 50 см і більш майже всі бруньки вегетативні. У кущевидних сортів вишні гілки тонкі, дуже довгі , оголені.

У деревоподібних вишнею переважна частина плодів розміщається на букетних гілочках, що поряд із врожаєм утворять з верхівкової бруньки росту короткий пагін. На слабких гілках майже всі бічні бруньки плодові. Після плодоношення тонкі гілки оголюються. На дуже сильних гілках ( 40-50 см) майже всі бруньки  ростущі. При  ослабленні росту на пагонах закладаються в основному квіткові бруньки. Букетні гілочки майже не утворяться. Деревоподібні вишні починають плодоносити по типу кущовидних. На півдні України сорти вишні формують по розріджено–ярусній системі з 6-7 основними гілками. Нижній ярус краще складати з 2-3 суків, що відстають на 5-10 см друг від друга. І кути відходження, яке має не менш 45- 60 градусів. Це  попереджає розлам крони, що досить часто буває в цієї породи. Кущевидні сорти вишні добре гілкуються, тому укорочуються в період формування, включаючи післяпосадкове обрізування, не застосовують. Проріджують лише загущені крону гілки і видаляють конкурентів. Іноді потрібно підпорядковувати окремі частини дерева. Деревоподібні сорти формують застосовуючи укорочування на одну третю, одну четверту частину пагонів продовження скелетних і напівскелетних гілок. Після вступу в плодоносіння крони регулярно проріджують, особливо у кущевидних сортів, довгі напівскелетні гілки обрізають на бічні розгалуження роблять більш компактними. Звисаючі розгалуження підрізають на вертикально зростаючі пагони. Дерева вишні знижують до висоти на 3,5-4 м ( середньорослі і сильнорослі сорти) чи на 2,5-3 м ( слаборослі сорти). Легке змоложувальне обрізування кущевидної вишні починають у 7-8 літньому віці. Глибина омолоджування залежить від довжини паростків. При зменшенні наступних до 10-15 см гілок обрізають на 2-3 літню деревину, а при сильному ослабленні росту на 4-6 літню. Періодичність омолоджування один раз у 4-5 років. В проміжні роки роблять санітарне обрізування.

Черешня. Вона відрізняється від вишні високою пробудженістю бруньок, але слабкою  здатністю, тому явно виражена ствольність і ярусність у розміщенні гілок. Плодоносить в основному на багаторічних (5-8 років) букетних гілочках (три чверті усього врожаю) і однолітніх гілках. Бічні гілки утворюються на гілках довше 30-40 см, на більш слабких ( 20-30 см) - тільки букетні гілочки, на яких ( менш 10-15 см)- бічні квіткові бруньки й одна верхівкова ростуща. Черешню формують по розріджено-ярусній чи близькі до неї покращено–ярусній системі з 7-10 основними гілками. У кроні краще залишати два яруси ( перший з 3-4 гілками, другий з 2-3 гілками), вище яких розміщають не менш 2-3 одиночних суків. На гілках нижнього ярусу виводять по 2-3 гілки другого порядку. Відстань між ярусами 100-120 см, між одиночними суками 50-70 см. Скелетні розміщення другого порядку розміщають через 40-50 см. Добре розгалужені дерева одержують у тому випадку, якщо на основних гілках довжина пагонів продовження не перевищує 80 см. Останні при формуванні крони щорічно обрізають на одну третину – одну четверту частину. Гарні результати дає пинцировка пагонів продовження основних гілок при досягненні ними довжини 40-50 см. Вона запобігає сильному росту і поліпшує розгалуження скелетних гілок. При формуванні крон регулярному укорочуванню піддають бічні паростки на скелетних суках, щоб одержати напівскелетну й обростаючу деревину. У черешні особливо строго стежать за супідрядністю окремих частин крони друг до друга. Надмірне домінування центрального чи провідника галузей верхнього ярусу проводить до ослаблення нижніх скелетних суків. У сортів, які утворюють пірамідальні крони, за допомогою розпірок основним гілками додають широкі кути нахилу. Після вступу дерев у пору плодоносіння обсяг обрізання сильно зменшують. Крони злегка освітлюють, обрізають кістякові галузі, які занадто подовжилися . На 7-8 рік після посадки крони знижують на висоту 4-4,5 м, у порівнянні з середньорослими сортами можна формувати більш низькі дерева 3-3,5 м. У період повного плодоносіння, коли паростки стають короткими, періодично (один раз у 4-5 років) застосовують карбування, яке омолоджує обрізування.

Завдання 2.

Слива. Дерева формують по розріджено–ярусній системі або у виді напівплоскої крони (при механізованому обрізуванні і збиранні врожаю). Виведення кістяка вимагає регулярного укорочування паростків на одну третину чи одну четверту частини. Без обрізування утворюються довгі гілки, покриті шпорцями. В другому віковому періоді дерева проріджують. У слабкогільних сортів обмежуються санітарним обрізуванням. Дерева сливи знижують на висоті 3-4 м. У плодоносних садах періодично чеканять – через 3-4 року. При бажанні омолоджують старі обростаючі гілочки, які досить часто утворюються в результаті розгалуження шпорців.

Алича. Сорти, відібрані з місцевих кримських форм, сильно гілкуються, плодоносять на змішаних паростках недовговічних чи букетних гілочках. Крони швидко згущуються, формуються по розріджено–ярусній системі. В усіх вікових періодах вимагає сильного  і регулярного проріджувального обрізування. Омолоджування плодоносних дерев можна проводити один раз у 5-6 років, тому що відновлення обростаючої деревини стимулюється проріджуванням. Гібридна великоплідна алича має дві різко відмінні групи сортів: з пірамідальною кроною і кулястою (Рясна). Дерева першої групи по характеру розгалуження і довговічності плодоносної деревини схожі із сортами сливи й обрізаються подібно ім. Сортів другої групи більш  і їх можна формувати не тільки за типом розріджено–ярусної  системи, але й у формі поліпшеної вази. Гібридна алича гілкується порівняно слабко. Тому укорочування в період формування в неї повинно бути більш ретельним, чим у звичайної. Гарні результати дає пинцирівка пагонів, що досягла довжини 50-60 см, що запобігає утворенню могутніх паростків. У плодоносних садах гібридної аличі один раз у 3-4 роки проводять кербування скелетної і напівскелетної деревини. Дерева, що заклали надмірну кількість квіткових бруньок, бажано піддавати проріджуванню, щоб запобігти зменшенню плодів.

Завдання 3.

Абрикос. По габітусі крони і плодоносінню близький до сливи. Зкорочувальне обрізування при формуванні крони особливо необхідно. (Мал.38) При виведенні розріджено–ярусних крон нижні скелетні гілки краще вибирати розріджено через 10-15 см. В другому віковому періоді укорочування паростків припиняють, але проріджування крони продовжують, особливо в сильно гіллястих сортів. Плодоносні дерева періодично, один раз у 3-4 роки, чеканять. Абрикос у врожайні роки сильно перевантажується плодами, що  приводить до періодичності плодоносіння і зниженню зимостійкості. Тому при надлишкової закладки квіткових бруньок необхідно обрізування (укорочування, проріджування). (Мал. 39) До малозимостійких сортів абрикоса на додаток до звичайного обрізування застосовують літню.