Тема 2.  Формування крони й обрізування молодих дерев у загущених (об'ємних) садах зерняткових і кісточкових порід.

Мета заняття:

освоїти способи формування і вивчити формування прийнятих у виробництві крон дерев основних плодових порід у загущених садах, технічні прийоми обрізування.

Матеріали й обладнання: плакати по формуванню, однолітки, двулітки і дерева, більш старших віків, різних порід, сортів, на різних підщепах у садах різних конструкцій (типів).

Завдання:

1.   Вивчити прийоми, застосовувані для формування крони плодових рослин.

2.   Ознайомлення з основними типами крон і оволодіння прийомами їхнього формування в молодих садах з урахуванням особливостей сортів і підщеп

У результаті вивчення теми студент зобов'язаний знати:

·       Типи садів і характерні для них форми крон

·       Конструктивні особливості різних систем формування крон

Студент повинний уміти:

·       Розпізнавати форми крон

·       Виконувати основні прийоми їхнього формування

Методичні рекомендації.

Завдання 1.

При формуванні крони застосовують різні прийоми регулювання росту окремих структурних елементів крони.

Обрізування. Розрізняють два основних способи обрізування: укорочування чи підрізування і проріджування чи вирізка. Реакція рослин на ці види обрізування різна. При проріджуванні в кроні зменшується кількість гілок. Обсяг крони при цьому зберігається, але через поліпшення висвітлення усередині крони збільшується закладка квіткових бруньок і формування плодів.

При укорочуванні насамперед зростає пробудженість  і пагіноутворювальна здатність, що веде до збільшення числа бічних пагонів на одиницю довжини укороченої гілки. При цьому, чим більше ступінь зкорочувальної обрізки, тим щільніше розміщаються сильні бічні відгалуження і тем менше стає зона з бруньками, які не пробудилися. Гілки при укорочуванні краще товщають, у них підвищується міцність і стійкість до відвисання під вагою врожаю. Друга особливість реакції рослин на укорочування – збільшення довжини приростів. Однак це збільшення ніколи не перевищить і не компенсує ту частину, що була вилучена при обрізуванні, тобто при укорочуванні відбувається ослаблення гілки і тим сильніше, чим більше ступінь укорочування. Тому сильне зкорочувальне обрізування послабляє молоді дерева, затримує вступ у пору плодоносіння і знижує врожайність молодих садів. Властивість зкорочувального обрізування послабляти ріст широко використовується для регулювання росту окремих гілок у кроні. Реакція рослин на обрізування з віком змінюється у період плодоносіння і росту, а також у період плодоносіння ріст гілок слабшає або майже припиняється. У таких дерев сильне укорочування кістякових і підлоги кістякових галузей на 5-10 літні прирости (змоложувальне обрізування) стимулює ріст пагонів і зменшує кількість пунктів плодоносіння. У результаті врожайність не зменшується, плодоносіння стає регулярніше.

Зміна нахилу гілок. Зі збільшенням нахилу сповільнюється ріст гілки, підсилюється пробудженість бруньок, змінюється кількість і місце обростання сильних відгалужень. Нахил сильних гілок до близького і горизонтального положення перетворює такі гілки в напівкістякові і сприяє швидкому вступу їх у пору плодоносіння.

Навпаки додання гілки більш вертикального положення сприяє посиленню її росту і перетворює в більш велику, початок плодоносіння затримується. Нахили гілок можна змінюють за допомогою розпірок, підв'язки до шпалери, деформації (згинанню), підпилювання, надламів пагонів у підстави. (Мал.10)

Рис. 10. Зміна кута нахилу гілок: а – для посилення росту; б – для ослаблення росту; в – для переведення на плодоносіння

Ошмигування – виломлювання не здеревілих пагонів проводять при їхній довжині 5-8 см. Видаляють конкуренти, волчкові і загущаючі крону пагони, що попереджає витрату пластичних речовин на формування областей, що підлягають вирізці і зменшує обсяг обрізки. (Рис.11)

Рис. 11. Виломлювання пагонів

Пинцировка (прищіпка)  призводить до тимчасової ( на 15-20 днів) зупинці росту пагонів. Видалення верхівки пагону з двома-трьома листочками на початку інтенсивного зростання (довжина пагонів 15-25см) прищипують над 4-5 листом дозволяє сформувати замість сильного пагону обростаючу гілку. Пинцировка у фазі закінчення росту пагонів сприяє їхньому кращому визріванню і диференціації квіткових бруньок. Пинцировку проводять у молодих садах для ослаблення пагонів – конкурентів, формування обростаючих галузей, підготовки рослин до зими і стимулювання закладки квіткових бруньок. (Мал. 12)

Кербовка – застосовується для стимулювання або послаблення росту пагонів (гілок). У першому випадку смужку кори шириною 2-4 мм разом з частиною деревини видаляють під брунькою (гілкою), у другому – під брунькою ( гілкою). Застосовують кербовку тільки на молодих рослинах у період формування крони. (Мал. 13, 14)

Мал. 15. Кільцевання: а – суцільне; б – по спиралі; в – напівкільцями

Мал. 16. Техніка кільцевання: 1 – двома зкріпленими привівочними ножами; 2 – звичайним перочиним ножем з двома лезами

Кільцювання гілок застосовують для прискорення початку плодоносіння буйно зростаючих молодих дерев. При цьому вирізують смужки кори шириною 5-8 мм одне від одного. Рани покривають садовим варом чи замазкою й обв'язують плівкою. Проводять кільцювання на початку вегетації. Не застосовне кільцювання до груші і кісточкових культур. Замість кільцювання іноді накладають плодовий пояс, тобто перетяжку стовбурів і гілок. Його виготовляють зі смужки м'якої жесті. Перевага плодового пояса в тім, що його можна в будь-який час зняти. (Мал.15,16)

Завдання №2.

Формування крони зростаючого плодового дерева є одним з найбільш відповідальних і складних заходів агротехніки саду. Система формування крон багато в чому визначає густоту посадки, зручність відходу за деревами, продуктивність праці на обрізуванні і зніманні плодів, міцність крони, її освітленість і в підсумку швидкоплідність, врожайність, якість плодів і економічна ефективність плодових насаджень. В умовах інтенсифікації садівництва явно виражена тенденція переходу до малооб´ємних крон обмежених розмірів, особливо по висоті, що дозволяє створити оптимальні умови висвітлення на всю глибину крони. Світловий режим у межах крони і міцність її визначаються числом, розміщенням і орієнтацією в просторі основних гілок. Установлено, що закладка більш трьох складних основних гілок в одному ярусі недоцільно. Це справедливо лише при формуванні округлих крон з ярусним розміщенням гілок. (Мал.17,18)

Одиночні скелетні гілки можна розподіляти на стовбурі на відстані 20-30 дсм одна від іншої, одиночну гілку над групою з 2-3 гілок – не ближче 40 см. Між двома групами з 2-3 гілок відстань повинна бути 60-80 см. У період формування центральний провідник повинний бути вище і товстіше будь-якої гілки, що відходить від нього. Товщина кожної основної гілки повинна складати половину діаметра стовбура над нею. (Мал.19) Більш тонка гілка відстає в рості, більш товста – буде гнітити провідник. Гілки, розташовані вище по провіднику, повинні бути тонше і коротше нижче розташованих. У межах кожної великої гілки довжина і товщина відгалужень повинна зменшуватися від підстави до вершини. Гілки продовження повинні займати домінуюче положення стосовно всіх розгалужень. Нові гілки закладаються лише в тому випадку, якщо нижче розташовані досить добре розвиті. При закінченні формування крони, коли основні гілки будуть закладені, центральний провідник вирізують над останньою добре розвитою гілкою.

Мал. 19. Оптимальне співвідношення товщини гілок: d1 = 2d2 = 4d3.

Розроблено декілька десятків різних формувань. Для зручності користування їх підрозділяють по характеру розміщення кістякових гілок першого порядку в горизонтальній проекції. По цій класифікації виділяють наступні крони:

• Округлі – основні галузі рівномірно розходяться уздовж ярда й убік міжряддя. Застосовують у загущених (об'ємних) насадженнях;

• Напівплоскі – основні гілки утворюють з лінією ряду кут 20-30⁰. Застосовують у загущених насадженнях;

• Плоскі – скелетні суки орієнтують тільки по ряду. Застосовують у садах пальметтного типу;

• Кущевидні – крони мають діаметр 1-1,5 м. У кроні добре виражений центральний провідник, бічні розгалуження представлені обростаючої, рідше напівскелетною деревиною. Використовують у суперінтенсивних насадженнях із щільністю посадки 2,5-1,5 тис. дерев на 1 га.

Перше обрізування після посадки саду.

У південній зоні плодівництва для закладки саду використовують саджанці в однолітньому віці. Такі саджанці краще приживаються, швидше ростуть, з них можна простіше і швидше сформувати будь-яку крону. Добре розвиті сильні однолітки не мають розгалужень, найбільш коштовні для закладки скелета крони майбутнього дерева. Для цього виділяють зону штамба і розміщення перших основних гілок. Висота штамба у дерев на сильнорослій підщепі 60-80 см, середньорослій – 50-60 см, напівкарликовому – 40-50 см, карликовому – 30-40 см. У зоні штамба після розпускання бруньок ошмигують усі пагіни. Зона розміщення перших основних гілок повинна складати 25-30 см. На висоті 80-100 см однолітку обрізають на бруньку, що розміщається по вертикалі над місцем вирізки підщепи. З гілок, які з´являютья  вище зони штамба, виділяють у якості основних найбільш сильні, що мають кути відходження 45-60⁰. Число і розміщення таких гілок повинне відповідати обраній системі формування.

При закладці садів саджанцями з закладеним першим ярусом основних гілок основна задача після посадкової обрізки – поправити наявні недоліки в структурі крони і привести дерево до тих вихідних позицій, з яких починається формування. При цьому необхідно, щоб центральний провідник займав домінуюче положення, число основних гілок і розташування їх відповідало умовам формування даної крони. Якщо рослина має центральний провідник і багато гілок, вибирають з наявних 2-3 у якості основних, зрівнюють їх у силі росту обрізкою і підкоряють провідникові. Провідник повинний бути вище рівня основних гілок на 15-20 см. Конкурент і всі інші гілки, що не увійшли в кістяк, вирізують «на кільце».

 Дефекти, які найбільш часто зустрічаються в кроні і їхнє виправлення:

1. Перші розгалуження розміщені дуже високо. Рослину обрізають на висоті 80-100 см над землею і закладають нову крону.

2. Провідник подавлений чи його зовсім немає. Стовбур обрізають над гілками, найбільш придатних для формування нового провідника. Обрану гілку орієнтують вертикально, укорочують на потрібній висоті, а інші гілки підкоряють новому провідникові.

3. Занадто слабкі основні гілки. Додають їм вертикальне положення й обрізають провідник.

4. Галузі розрізняються по силі росту. Найбільш слабким додають вертикальне положення, а сильні відгинають до горизонтального положення.

5. Недостатнє число гілок. Якщо мається тільки одна гілка, краще закласти нову крону.

Форми крон, застосовувані в загущених (об'ємних) садах.

Розріджено – ярусна. Характеризується наявністю центрального провідника і 4-7 основних гілок. У садах із загущеним розміщенням дерев обмежуються 4-6 гілками, з розрідженим – 5-7, іноді 8. Починають формування з вибору трьох добре розвитих рівномірно розташованих по стовбурі гілок. Вони можуть бути із суміжних бруньок, але краще якщо всі три гілки розташовані на відстані 10-15 см одна від одної. Обрані гілки підрізають і врівноважують у силі росту і підкоряють провідникові. Інші гілки вирізують « на кільце». На наступний рік до початку вегетації з гілок, розташованих вище першого ярусу вибирають одну, розташовану на відстані 50-60 см від останньої в ярусі. При розрідженому стані дерев модно залишити двох зближено зростаючих гілок, але відстань між ярусами збільшують до 0,8-1 м. Інші гілки підрізуванням  чи відгинанням перетворюють в обростаючі. Короткі гілки ( до 40 см) і відхідні під кутом близьким до прямого, не укорочують і не вирізують. Всі основні гілки ( раніше замінені і знову обрані) укорочують у силі росту і підкоряють провідникові. Останню укорочують для того, щоб вона була вище знову закладеної гілки не 15-25 см. У такий спосіб закладають ще одну основну гілку. При формуванні крони важливо, щоб одиночних гілок над ярусами було в сумі не менше, ніж у ярусі. Основні гілки другого порядку припустимі лише на галузях нижнього ярусу. Інтервали між основними гілками другого порядку повинні бути не менше 50 см. На центральному провіднику між основними гілками і на основних гілках першого порядку формують обростаючі гілки довжиною до 1 м. Поповнення крони обростаючими гілками проводиться доти, поки дерево не освоїть відведене йому простір по висоті і ширині. Розріджено – ярусну крону обмежують у рості на висоті 3,5-4 м від землі. Центральний провідник видаляють над останньою основною гілкою, яка повинна мати нахил не менш 45-60⁰. (Мал.20,21)

Мал. 20. Формування розріджено-ярусної крони: а – вихідна рослина; б – обрізка вперший рік; в – обрізка на другий рік; г – обрізка на третій рік

Мал. 21. Можливе розміщення основних гілок в розріджено-ярусних кронах: а) 3-2-1-1; б) 3-1-1-1; в) 2-2-1-1; г) 2-1-1-1.

Поліпшено розріджено–ярусна. Представляє модифікацію базової розріджено–ярусної. Відрізняється від останньої тем, що має більшу кількість основних суків 8-10. Можливі наступні варіанти:

1.     Нижній ярус – 3-4 скелетні гілки + ярус з 2-3 гілок + 2 одиночні скелетні гілки.

2.     Ярус з 3-4 скелетних гілок + ярус з 2-3 гілок + ярус з 2 скелетних гілок + 1чи 2 одиночні гілки.

Відстань між ярусами в сильнорослих дерев 80-100 см, між одиночними скелетними гілками 40-60 см. На суках першого ярусу залишають звичайно розгалуження другого порядку через 40-50 см. Застосовують цю форму крони в основному для порід з пірамідальним габітусом – груші, черешні. (Мал.22)

Мал. 22. Поліпшена розріджено-ярусна крона з розміщенням гілок в ярусі: а) 4-1-1; б) 3-1-1-1.+

Вазообразна крона (казаноподібна, чашоподібна). Буває з 3 чи 5 основними гілками, закладеними із суміжних бруньок. Провідник видаляють відразу після посадки саджанця, основні гілки обрізають на відстані 40 см від центрального провідника, домагаючись їхнього розгалуження на дві рівноцінні гілки другого порядку. Надалі за допомогою обрізування цих гілок одержують нові парні розгалуження доти, поки крона не виявиться досить насиченої обростаючими гілками. (Мал.23,24)

Рис. 23. Вазообразні крони з трьома (а)  і п'ятьма (б) основними гілками	Рис. 24. Обрізка для одержання перших (а) і других (б) парних розгалужень. Ост крони в проекції (в).

Поліпшено – вазообразна. При першому обрізуванні вибирають у якості основних 3-4 гілки, орієнтовані в різні сторони і розташовані розрідженим ярусом через 15-20 см одна від одної. Кути відходження повинні бути в межах 45-600. Якщо вони менше чи більше, треба відповідно виправляти їх у перший рік. Усі гілки обрізають на одному рівні. При цьому сама нижня повинна мати довжину не менш 3—35 см. Вище розташовані, відповідно, будуть коротше. Всі інші гілки вирізують « на кільце». На кожній основній гілки в наступним році на відстані 40-50 см від підстави закладають по однієї – дві гілки другого порядку. В наступні роки таке наростання продовжується доти, поки крона не досягне остаточного розміру. У період формування особливу увагу звертають на те, щоб жодна з гілок не придбала домінуюче положення в кроні, не було конкурентів. (Мал.25)

Мал. 25. Поліпшена вазообразна крона: а – з трьома основними гілками.

Напівплоске формування. Розроблена в Українському НДІ зрошуваного садівництва, рекомендується для яблуні і груші на насінних і напівкарликових підщепах. За формою отримана крона займає проміжне положення між округлою і пальметтной. У відмінності від останньої напівплоска крона формується шляхом обрізування без відхилення основних і обростаючих гілок, допускається більш вільне природне розміщення скелетних гілок першого порядку, орієнтованих у напрямку ряду. Дерево з напівплоскою кроною має штамб висотою 0,6-0,7 м, центральний провідник, 5-6 кскелетних гілок першого порядку, напівскелетні, обростаючі плодові гілки. Скелетні гілки розміщають попарно ярусами. У першому ярусі формують дві основні скелетні гілки, у наступних – інші. У верхніх ярусах вони можуть бути розташовані розріджено, через 10-30 см, чи поодиноко. Звичайно при виборі скелетних гілок використовують ті, котрі відходять від стовбура під кутом 45-500. і спрямовані по лінії ряду. Між гілками нижнього і верхнього ярусів допускається розбіжність, але не більш 30-400, тобто відхилення гілок від лінії ряду не повинне перевищувати 15-200. Відстань між ярусами в дерев на підщепах, що вегетативно розмножуються, складає 70-80 см, на насінних 90-100 см. На скелетних гілках першого порядку формують напівскелетні гілки на відстані 30-40 см від стовбура і 20-30 см одна від іншої. (Мал. 26,27)

Мал. 26. Формування куто-щепної форми крони.

Мал. 27. Основні параметрі напівплоскої крони.