Тема 1.  Вивчення садових інструментів і оволодіння прийомами підготовки їх до роботи. Оволодіння прийомами обрізування.

Мета заняття:

1) Ознайомитися з інструментами  і навчитися готувати їх до роботи (секатор, садова пилка).

2) Ознайомитися з основними способами обрізування.

Матеріали й обладнання: 1) гілки яблуні, груші, персика. 2) секатори, садові пилки, бруски, тригранні напилки, медична аптечка, садові замазки і вари.

Завдання:

1.   Схематично замалювати секатор (садові ножиці), садову пилку.

2.   Підготувати до роботи садові інструменти.

3.   Вивчити прийоми роботи садовими інструментами, освоїти техніку виконання зрізів секатором і садовою пилкою.

У результаті вивчення теми студент зобов'язаний знати:

·        питання охорони праці при роботі із садовими інструментами

·        пристрій і назва їхніх окремих частин

Студент повинний уміти:

·        нагострити і підготувати до роботи секатор

·        нагострити  і розлучити садову пилку

·        правильно проводити укорочування і вирізку тонких (секатором) і товстих (пилкою) гілок.

Методичні рекомендації.

Завдання 1.

З моменту походження і до відмирання плодового дерева на ньому проводять різні операції, зв'язані з обрізуванням гілок. Мета цих заходів зв'язана з регулюванням процесів росту і плодоносіння, а так само з формуванням крони. Для виконання цих робіт необхідно мати секатори, пилки, сучкорізи, пристосування для точіння і вміти правильно користуватися і зберігати їх. Недотримання елементарних правил догляду за інструментом негативно впливає на якість роботи; інструмент передчасно зношується.

Секатор – садові ножиці. Ним роблять підрізування (укорочування) і вирізку (проріджування) гілок товщиною до 25 мм у садах. Секатор складається з двох клинків з рукоятками, з'єднаних один з одним шарнірною віссю з гайкою, мають пружину і запор. (Мал.1)

Тому що внутрішні поверхні клинків не рівнобіжні, а представляють площину, злегка увігнуту усередину і вигнуту гвинтоподібно, при відкриванні і закриванні секатора клинки роблять складний рух, обертаючи навколо шарніра і зрушуючи чи розсовуючи уздовж осі. При цьому леза клинків щільно стикаються між собою лише в двох опорах – у підстави клинка й у верхніх кутах їхнього сходження. Такий його пристрій сприяє самозаточенню клинків і зменшує можливість «розводу» лез при обрізуванні.

Мал. 1. Будова секатора: 1 – ріжучий клинок; 2 – опорний клинок; 3 – шарнір с гайкою; 4 – пружина; 5 – рукоятки; 6 – запорний пристрій; 7 – запоіжні выступи; 8 – шайба з шурупом, тримаюча гайка в заданому положенні.

Сучкоріз – повітряний секатор. Застосовують для зрізання гілок у верхньому ярусі крони, щоб не користатися дробиною. Сучкоріз складається з дугастого опорного клинка, прикріпленого до трубковидної опори, у яку вставляють клинок, який ріже, з рукояткою, на кінці якої мається ролик, через нього пропускають натяжний шнур. (Мал.2)

Пилки садові – призначені для видалення більш товстих гілляк, які не можна зрізати секатором. Звичайна пилка для обрізування дерев непридатна. Її зубці швидко забиваються вологими обпилюваннями, і вона стає як би «беззубою». Існує два види садових пилок: лучкові і ножівки. Ножівкою спилювати гілки більш зручніше в загущеній кроні і з більш гострими кутами відходження бічних гілок. Ножівки можуть бути складними з прямою рукояткою і складними з дугастою чи кутовою рукояткою. Зуби садових пилок різної величини, прямі і похилі, але сусідні зуби повинні бути розведені, тобто площини їхні злегка відігнуті в протилежні сторони і з однаковим кутом, інакше зуби будуть виламуватися. (Мал.3)

Мал. 3. Садові пилки: а – пила-ножівка; б – складна; в – з пістолетною ручкою.

Завдання 2.     Підготовка інструмента до роботи.

Пилки, секатори, сучкорізи необхідно підготувати так, щоб ними було легко працювати, а якість зрізів буде найкращою. Заточування клинків секаторів роблять на спеціальних верстатах, на дисках, що обертаються чи стругачках на брусках. При заточенні треба стежити, щоб клинки не перегрівалися, а образивні предмети змочувати водою.

У нових секаторів на клинку, що ріже, крім широкого скосу мається вузька фаска до леза. Працювати таким інструментом дуже важко. Тому треба розкрутити гайки, звільнити ручку з клинком і заточити на верстаті чи круглому точилі скіс клинка так, щоб фаска стала широкою і плоскою, а кут заточення був би найбільш гострим. Іншу сторону, якщо загорнулася крайка леза, обережно  підправляють.

Уся ця поверхня клинка повинна бути абсолютно плоскою. Надалі клинок треба підточувати бруском, поклавши розкритий секатор пружиною на долоню. Секатор повинен легко розкриватися  пружиною, а клинки з'єднатися так, щоб не було видно просвіту між ними. Якщо клинки розходяться, треба підтягти гайку, інакше важко буде зрізати гілки.

Для заточення садової пилки її щільно затискають у тисках чи плоскогубцями і ,спираючи на стіл, заточують фаски зубів тригранним дрібнозубчатим вузьким  напилком так, щоб вершини їх були гострі, на одному рівні, і зуби мали однакову величину, форму і відгин від центральної лінії. Відгин зубів повинний бути таким, щоб пропив деревини виходив у 1,5-2 рази ширше товщини полотнини пилки. (Мал.4)

Мал. 4. Точіння і виправлення ручного інструмента, що ріже: 1 – ґрунтовне точіння секатора; 2 – відрегульований і зібраний секатор: а – правильно; б – неправильно; 3 – розведення; 4 – пиляння розведене правильно (відстань А  більше товщини полотнини пилки Б); 5 – порядок розведення зубів; 6 – правильно заточений зуб пилки.

Після роботи в саду різальний інструмент необхідно вичистити і змазати солідолом, зберігати в сухому приміщенні.

Завдання 3.

Обрізування дерев – одна із самих відповідальних, складних робіт у саду. При обрізуванні використовують два основних прийоми: видалення гілок цілком і укорочування.

Укорочування підсилює ріст, розгалуження, сприяє формуванню добре розгалуженого і міцного кістяка. Паростки, що виростають після укорочування, можна використовувати для виведення основних напівскелетних і обростаючих гілок. За допомогою укорочування регулюють супідрядність окремих частин крони, використовуючи явище полярності.

Ступінь укорочування буває: слабкою – видаляють 1/5 однолітнього приросту, середньою – 1/3 –1/2, сильною – видаляють більш 1/2 приросту.  Сильне укорочування - називають коротким обрізуванням, слабке – довгою. Неправильне укорочування може затримати вступ молодих дерев у пору плодоносіння.

Занадто коротке обрізування неплодоносних рослин викликає надмірне загущення крони, затяжний ріст паростків, утворення великої кількості жирових паростків.

Проріджування – поліпшує світловий і повітряний режим дерева і розподіл розчинів пестицидів усередині крони, поліпшує товарні якості плодів, підсилює їхнє фарбування і знижує ураження шкідниками і хворобами.

При обрізуванні рослин застосовують три види зрізів: на бруньку, на кільце і на бічне відгалуження. Швидкість і рівномірність заростання ран у значній мірі залежить від правильного напрямку і якості зрізів.

При укорочуванні однолітнього приросту зріз роблять на бруньку, що ріже клинок секатора повинний прилягати  до частини приросту, що залишається, клинок варто розташовувати приблизно на 2 мм вище підстави бруньки, на яку робиться зріз. Кут між віссю гілкою і площиною клинка повинний бути близько 45⁰. При такому положенні закінчення зрізу прийдеться на 2 мм вище верхівки бруньки.

Не слід починати зріз занадто низько, тому що брунька усохне або дасть слабкий пагін. При занадто високому зрізі новий пагін відхиляється від вертикального положення. Такі ретельні зрізи доцільно робити тільки при формуванні одно-трирічних дерев. (Мал.5)

При вирізці на кільце гілку, що видаляється, злегка відгинають убік, протилежний початку зрізу. Гілки товстіше 2,5-3 см краще вирізувати пилянням. Для швидкого заростання ран зріз повинен приходитися на кільцевий наплив у основи гілки. Тут найбільш розвинені мерістематичні тканині, що сприяють утворенню каллуса.

Занадто велика, важка гілка може відламатися. У результаті утвориться велика рана, яка буде важко заростати. Тому випилюють такі гілки вроздріб. Спочатку роблять запив знизу на відстані 25-30 см від її основи. Пиляють доти, поки не заклиниться порожнина пилки. Другий запив роблять зверху, на 3-5 см далі від підстави гілки, ніж першу. Частину гілки, що залишилася, випилюють по кільцевому напливі. (Мал.6,7)

Найбільш розповсюджені помилки при вирізці гілок – зрізи з залишенням пеньків і глибокі зрізи. Залишені пеньки підсихають, загнивають і служать однією з причин виникнення дуплистості. При глибокому зрізі поверхня його сильно збільшується, і такі рани заростають гірше і повільніше.

При вирізці гілки на бічне відгалуження площина зрізу повинна проходити під кутом 55-650 до напрямку осі гілки, яка несе і по внутрішній границі кільцевого напливу. При високих зрізах, а також при зрізі під кутом більш 700 утворюються пеньки, які довго незагоються. При зрізах під кутом менш 500 різко зростає небезпека відлому бічної гілки.

Мал. 8. Зміна напрямку росту гілки укорочуванням: 1 – обрізування на внутрішню бруньку; 2 – у наступному році обрізування на зовнішню гілочку; 3 – таж сама гілка на третій рік.

Рани зроблені пилянням, особливо не дуже гострою і з великими зубами пілки, треба очистити від обпилювань. Швидкість заростання ран складає приблизно 1 см діаметра в рік. Тому для попередження загнивання деревини всі рани більш 1 см замазують садовим варом чи зафарбовують олійною фарбою (краще на натуральній оліфі).  Зафарбовувати зрізи слід відразу після обрізування, не пізніше чим через  24 години. (Мал.9)

Мал. 9. Зачищення великих ран після обрізування: а – садовим ножем; б – стамескою; в – неправильно (закруглений зріз); г – неправильно (підтята кора); д – правильно.