1.4. Порядок проведення ревізії капіталу банку

Проведення ревізії капіталу банку доцільно здійснювати за чітко роз­робленою програмою. У програмі подається перелік питань, які підлягають дослідженню. Зважаючи на вид перевірки (комплексна чи тематична), програма може містити різний набір питань. Зосередимо свою увагу на комплексній оцінці власного капіталу банку. У такому випадку програма ревізії власного капіталу банку повинна містити такі завдання:

1. перевірка документації банку, яку подають для реєстрації;

2. перевірка засновників (акціонерів або учасників) банку та порядок перерахування грошових коштів у статутний капітал;

3. перевірка дотримання нормативних вимог щодо капіталу банку; виконання програми капіталізації;

4. перевірка процедури формування статутного капіталу банку та відображення змін у його величині;

5. перевірка правильності залучення коштів до капіталу банку на умовах субординованого боргу;

6. перевірка правильності формування та достатності величини ре­зервного фонду банку;

7. перевірка здійснення відрахувань у резервні фонди банку під різні ризики;

8. перевірка правильності та своєчасності проведення переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, інвестицій в асоційовані та дочірні компанії;

9. перевірка системи бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних із власним капіталом;

10. перевірка правильності складання звітних форм щодо власного капіталу та його змін;

11. оцінка системи внутрішнього контролю за капіталом банку.

Перевіряючи документацію, доцільно особливу увагу необхідно звернути на статутні документи, а саме: установчий договір, статут банку, протокол установчих зборів.

Установчий договір повинні підписати засновники (учасники) банку та засвідчити своїми печатками. Підписи фізичних осіб — засновників (учасників) засвідчують в нотаріальному порядку.

Статут банку повинен бути затверджений на установчих зборах (Зборах учасників) і його має підписати голова правління банку. Статут повинен відповідати ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ЗУ "Про господарські товариства" та іншим чинним законодавчим актам.

Протокол установчих зборів (Зборів учасників) повинен підписати голова та секретар зборів, в якому вказують місце і дату проведення зборів, їх правочинність, порядок денний, порядок голосування. Протокол повинен містити рішення про створення банку, прийняття Статуту, обрання Ради і Ревізійної комісії, призначення голови Правління, головного бухгалтера банку і відповідальної особи за реєстрацію в Національному банку, інші положення, при потребі, що не суперечать чинному законодавству.

При ревізії засновників банку перевіряють установчі документи засновників та їх фінансовий стан. Фінансовий стан засновника встановлюють за допомогою аналізу балансового звіту і звіту про фінансові результати на останню звітну дату, яка передувала перерахуванню внесків у статутний фонд. Правомірність перерахування коштів у статутний фонд банку засновниками перевіряють за даними аналітичного обліку і первинними бухгалтерськими документами. Обов'язково мають бути з'ясовані джерела внесення коштів акціонерами (учасниками) у статутний фонд банку. Для перевірки юридичних осіб використовують аудиторський висновок сертифікованого зовнішнього аудитора, де вказують фінансовий стан та платоспроможність засновників, достатність та недостатність власних коштів юридичних осіб для формування статутного фонду банку, достовірність бухгалтерської звітності. Легітимність внесення коштів фізичною особою перевіряють шляхом вивчення інформації, поданої органами державної податкової служби про наявність доходів, достатніх для внесених ними коштів до статутного фонду банків. Особи, які не заповнюють декларації про суму сукупного доходу, надають довідки про отримання за місцем основної роботи доходів, достатніх для здійснення внеску до статутного капіталу банку.

Перевіряючи порядок перерахування коштів засновниками у статутний капітал, ревізор повинен сконцентрувати увагу на таких моментах:

• цільове призначення коштів перерахованих в статутний капітал банку;

• форма перерахування;

• форма валюти внесків;

• своєчасність та обсяги перерахування.

Ревізори повинні пересвідчитись у наявності дотримання вимог Національного банку щодо формування мінімального розміру капіталу банку відповідно до обсягів його діяльності. Важливим є з'ясувати питання щодо виконання плану капіталізації банку, викладеного у відповідній програмі.

Оцінюючи дотримання нормативних вимог щодо капіталу банку, ревізори повинні розрахувати реальні показники Н₂ (норматив адекватності основного капіталу), Н_д (норматив адекватності регулятивного капіталу) та зіставити з діючими нормативами банків.

Ревізори  зобов'язані дотримуватися процедури формування статутного капіталу відповідно до чинного законодавства. Особливо необхідно звернути увагу на:

1. перерахунок внесків на формування статутного капіталу банку третіми особами;

2. використання кредитів банку для сплати внесків у статутний фонд чи отримання кредитів на поточні цілі через невеликий проміжок часу після перерахування власних засобів на створення статутного капіталу;

3. перерахування коштів з депозитних рахунків;

4. внески готівкою юридичною особою на формування статутного капіталу;

5. несвоєчасність відображення в обліку внесків у статутний капітал.

У разі змін у величині капіталу ревізори повинні з'ясувати правомірність прийняття рішення про збільшення статутного капіталу банку, а саме: чи кожен акціонер (учасник) банку в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати своєї частки в попередньо зареєстрованому статутному капіталі банку. Банк, зареєстрований як відкрите акціонерне товариство, повинен мати рішення зборів банку (протокол, засвідчений печаткою банку) про затвердження результатів відкритої підписки на акції.

Зменшуючи величину статутного капіталу банку, доцільно переглянути процедуру викупу та анулювання власних акцій банку в акціонерів. Ревізори повинні перевірити таблиці формування статутного капіталу і таблиці змін величини статутного капіталу, зіставляючи дані таблиць з даними первинних документів та аналітичного обліку.

Ревізори  зобов'язані перевірити наявність письмового Дозволу НБУ щодо включення до складу капіталу банку субординованого боргу. Доцільно перевірити порядок залучення банком-боржником необхідні кошти, порядок включення до капіталу банку, процедуру погашення відповідних зобов'язань щодо інвесторів. Потрібно з'ясувати, чи особи (інвестори), які внесли відповідні кошти на умовах субординованого боргу, не отримували пільгових кредитів від банку-боржника після факту внесення коштів.

Формуючи резервні фонди банку під різні ризики та потреби кредитних установ, ревізори повинні пересвідчитись щодо наявності відповідного рішення загальних зборів акціонерів банку про розподіл чистого прибутку банку. З'ясуванню підлягає, чи не було накопичення резервних фондів за рахунок витрат банку.

Проводячи ревізію переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, з'ясовують наявність розробленого внутрішнього порядку проведення переоцінки цих активів у банківській установі. Вивчають також, чи були включені суми дооцінки залишкової вартості об'єктів основних засобів і нематеріальних активів до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат звітного періоду. Оцінюючи фінансові інвестиції, доцільно пересвідчитись щодо правомірності списання результатів переоцінки за рахунок нерозподілених прибутків (непокриті збитки) минулих років у разі, якщо сума зменшення капіталу банку в сумі зміни величини власного капіталу емітента більша, ніж залишок за рахунком 5103 "Результати переоцінки інвестицій в асоційовані та дочірні компанії".

Перевіряючи правильність відображення операцій, пов'язаних із власним капіталом банку, необхідно з'ясувати, чи не було допущено типових помилок, а саме:

• внески окремих акціонерів (учасників) відображають на спільному аналітичному балансовому рахунку 5000;

• внески в незареєстрований статутний фонд здійснювали на балансовий рахунок 5000, а не 3630;

• не перенесення внесків з одного аналітичного рахунка 5000 на інший при передачі прав власності на акції.

Ревізія синтетичних форм звітності здійснюють за допомогою зіставлення даних аналітичних балансових рахунках та відповідних первинних документів, які засвідчують факт здійснення операцій. Перевірці підлягають таблиці формування статутного капіталу, таблиці збільшення статутного капіталу, форма № 610 "Інформація про субординований борг банку", звіт про власний капітал, форма та записи в яких підлягають чіткій регламентації з боку центрального банку. Окрім того, ревізору доцільно звернути увагу на внутрішні аналітичні таблиці, які містять інформацію про власний капітал та управлінську звітність.

Оцінюючи внутрішній контроль за капіталом банку, ревізор повинен пересвідчитися в налагодженні бухгалтерського та адміністративного контролю, адекватному та своєчасному реагуванні керівного персоналу щодо виявлення помилок; реалізації рекомендацій та заходів, розроблених аудиторами при проведенні попередніх перевірок. Для подання вичерпної оцінки внутрішнього контролю внутрішні аудитори повинні підготувати відповідну цілісну програму проведення аудиту власного капіталу банку, використовувати якомога більше методів, прийомів та процедур, враховувати багато як кількісних, так і якісних чинників, що впливають на капітал та прийняття рішень управлінським персоналом.