Экономический анализ деятельности обслуживающих кооперативов

Економічний аналіз діяльності обслуговуючих кооперативів

 

 

 

Розвиток кооперативів зумовлює необхідність періодичного оцінювання стану господарських процесів, результатів діяльності і взаємовідносин їх із членами кооперативу. Важливу роль у діяльності кооперативів відіграє економічний аналіз, що дозволяє вивчити основні закономірності розвитку та розробити тактику і стратегію діяльності кооперативу на перспективу. В процесі аналізу роботи сільськогосподарських формувань та обслуговуючих кооперативів слід враховувати, що ці формування складають систему і знаходяться у певному взаємозв'язку.

Особливості оцінки діяльності кооперативу передбачають розглядати його як відокремлений суб'єкт комерційної самостійності, а також в тісному зв'язку з господарськими процесами його членів.

Метою економічного аналізу є визначення впливу чинників на показники роботи кооперативу, виявлення резервів збільшення обсягів виробництва продукції, скорочення витрат та. підвищення ефективності їх діяльності. За результатами аналізу ухвалюють управлінські рішення з регулювання діяльності кооперативу.

Економічний аналіз має бути спрямований на вирішення проблем, які стоять перед кооперативом у конкретний період розвитку, і передбачає:

·        встановлення об'єктивної оцінки виконання програми виробництва продукції, виконання обсягу робіт та надання послуг;

·        визначення  економічної ефективності використання  земельних, трудових, матеріальних та фінансових ресурсів;

·        контроль за розподілом доходів між членами кооперативу чи кооперативними виплатами.

Поряд з цим важливо для кооперативу виявити та визначити внутрішні резерви підвищення ефективності роботи на всіх стадіях виробничих процесів, а також дослідити його конкурентоспроможність та кон'юнктуру ринку. Економічний аналіз передбачає використання всієї абсолютної величини резерву щодо проведення відповідних аналітичних розрахунків на засадах комплексності та послідовності виконання робіт. При цьому важливо оцінити:

·        мету створення і призначення кооперативу та умови його функціонування;

·        обсяг, структуру і якість продукції чи наданих послуг;

·        рівень використання матеріальних і трудових ресурсів;

·        собівартість продукції та наданих послуг;

·        загальні результати роботи, розподіл доходу та рентабельність діяльності кооперативу.

Крім того, за допомогою натуральних і вартісних показників слід проаналізувати використання земельних ресурсів, основних засобів та робочої сили.

Багатогранність економічного аналізу пов'язана насамперед з умовами виробництва, відбором економічних показників, кількісним складом чинників та їх співвідношенням; зіставлянням результатів з чинниками виробництва; виявленням динаміки, темпів і закономірностей розвитку кооперативу.

Аналіз діяльності обслуговуючих кооперативів передбачає використання традиційних (класичних) та економіко-математичних методичних способів і прийомів.

Під час проведення аналізу можливе використання показників, аналогічних тим, що використовуються для аналізу виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарського підприємства. Одночасно на зміну основного показника роботи підприємства — прибутку для обслуговуючих кооперативів використовують поняття «неприбутковий кооператив» та «дохід кооперативу». Для кооперативу характерний показник «дохід», який має іншу природу та цільове призначення, механізм утворення і розподілу. Дохід кооперативу істотно відрізняється від понять «прибуток», «чистий дохід». Також дещо змінюється поняття рівня рентабельності, оскільки визначається за різними методиками.

Внаслідок того що на початку сезону (року) обслуговуючий кооператив встановлює попередні ціни на надані послуги, доцільно визначити відхилення фактичних цін від попередніх за останній рік. У процесі аналізу досліджують зміни розцінок на продукцію та послуги в динаміці.

 

 

 АНАЛІЗ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КООПЕРАТИВІВ

Незалежно від виду кооперативу однотипно аналізуються забезпеченість і використання ним трудових ресурсів, основних і оборотних засобів. Крім того, оцінюють, як в обслуговуючих кооперативах і в підприємствах-учасниках зміцнюються економіка і зростає добробут їх членів-клієнтів та найманого персоналу на основі посилення ролі мотиваційних чинників. Під час аналізу особливу увагу звертають і на те, як функціонування обслуговуючого кооперативу вплинуло на економічну ситуацію в регіоні, чи збільшується питома вага виробництва екологічно чистої продукції, чи зменшується забруднення довкілля та ін.

Аналіз наявності і використання трудових ресурсів полягає і в оцінці забезпеченості кооперативу трудовими ресурсами за кількісними і якісними показниками; вивченні стану використання трудових ресурсів у кооперативі, його структурних підрозділах протягом року і за виробничими періодами; розробці заходів щодо поліпшення використання трудових ресурсів.

Забезпеченість кооперативу трудовими ресурсами оцінюють на . основі балансу праці, що є відношенням фактичної чисельності працівників до потреби у них. У процесі оцінювання забезпеченості враховують кількісні параметри та якісні показники наявної робочої сили: статево-віковий склад, рівень загальної і спеціальної освіти, кваліфікацію, майстерність, стаж роботи за спеціальністю тощо.

Забезпеченість трудовими ресурсами постійно змінюється під дією зміни запасу праці і зміни потреби в ній. В сучасних умовах у сільському господарстві простежується тенденція до зменшення чисельності працюючих. Зміна потреби кооперативу в працівниках може мати дві протилежні тенденції: з одного боку, перехід на екологічно чисті технології, поліпшення якості продукції, диверсифікація діяльності кооперативів тощо здебільшого зумовлює зростання потреби в трудових ресурсах, з другого — підвищення концентрації і поглиблення спеціалізації в процесі надання певних послуг, удосконалення машин і механізмів та застосування трудозберігаючих технологій, підвищення організації і дисципліни праці створює умови для зменшення потреби в робочій силі. У різних кооперативах ці процеси здійснюються неоднаковими темпами і аналіз має дати відповідь на питання про можливі шляхи використання надлишку трудових ресурсів і недопущення їх дефіциту.

У процесі аналізу використовують комплекс показників, які характеризують продуктивність праці, її рівень, динаміку і виконання

плану. Вивчення динаміки і виконання плану передбачає не тільки встановлення тенденції (рівня виконання плану;, а й подальшого виявлення впливу різних чинників на кінцевий рівень продуктивності праці.

Для конкретизації заходів щодо підвищення продуктивності праці виявляють першопричини зміни основних трудових чинників. Зокрема, зміна частки робітників у складі працюючих може бути наслідком недотримання штатного розкладу, плинності кадрів, форми організації та оплати праці, необхідності випуску нової більш наукомісткої продукції тощо; зміна кількості відпрацьованих днів залежить від забезпеченості кооперативу трудовими ресурсами, технічними засобами (обладнанням) та їх використанням, виробничої структури кооперативу, організації і дисципліни праці, природних умов, системи матеріального стимулювання та ін.; тривалість робочого дня може змінюватися під впливом організації та дисципліни праці, характеру роботи і виробничого періоду, форми оплати праці та стану обліку її затрат тощо; виробіток за годину є похідною від технічної оснащеності праці, концентрації і спеціалізації діяльності кооперативу, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці, її організації та оплати тощо.

Підвищення продуктивності праці є основним чинником нарощування випуску продукції (послуг) і передумовою скорочення чисельності працюючих. Проте в сучасних умовах, коли спостерігається нестача робочих місць і наростає безробіття, скорочення потреби в трудових ресурсах має бути обґрунтованим.

Запаси це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; знаходяться у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управлінням підприємством (П(С)БО 9 п. 4).

Завданням аналізу запасів є виявлення причин незадовільного забезпечення кооперативу окремими видами запасів; розробка конкретних організаційно-технологічних та економічних заходів мобілізації виявлених можливостей, спрямованих на поліпшення забезпеченості необхідними ресурсами та підвищення ефективності їх використання.

Основні джерела даних для аналізу — бухгалтерські звіти, плани і програми економічного та соціального розвитку кооперативу, нормативно-довідкова література, дані бухгалтерського обліку, лімітно-забірні картки, інвентаризаційні відомості, книги складського обліку та ін.

Потребу в матеріальних запасах визначають: виходячи з фактичних їх витрат, що склалися на підприємстві в минулому, за науково обґрунтованими нормами витрат на одиницю продукції, роботи, послуг, що скориговані на умови діяльності кооперативу; за плановим обсягом продукції, робіт, послуг. У процесі розрахунку потреби в запасах враховують, що окремі з них є визначальними, без яких виробництво неможливе, решта — додатковими, взаємозамінними.

Порівнянням фактичної (можливої, потенційної) наявності матеріальних запасів з потребою в них визначають рівень забезпеченості ними кооперативу, який розраховують як за окремими видами запасів, так і загалом для кооперативу, з використанням вартісної оцінки. Таку оцінку найкраще робити за матеріальним балансом, який враховує залишок запасів на початок аналізованого періоду, їх надходження, витрачання (використання) і залишок на кінець аналізованого періоду.

Використання запасів оцінюють за показниками інтенсивності та ефективності їх використання.

Для оцінки інтенсивності використання, запасів застосовують показники їх оборотності: коефіцієнт оборотності запасів, тобто відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічних залишків запасів; термін зберігання запасів — частка від ділення тривалості аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності.

Ефективність використання запасів оцінюють за технологічними, економічними, соціальними і екологічними показниками. Технологічні показники розраховують за співвідношенням натуральних показників; економічні — за відношенням вартості валової (товарної) продукції, доходу чи прибутку до середньорічних залишків запасів; соціальні — вказують тенденції у матеріальному стимулюванні працівників кооперативу, в тому числі за раціонального використання запасів; екологічні — визначають, наскільки використання запасів забезпечує виробництво екологічно чистої продукції, якою мірою шкодить довкіллю та ін.

За результатами аналізу розробляють систему заходів, спрямованих на поліпшення забезпеченості кооперативу основними і оборотними засобами та підвищення ефективності їх використання.

Тест для самоперевірки

 

  

АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ КООПЕРАТИВІВ

Собівартість це сукупність витрат у грошовій формі, пов'язаних з виробництвом і продажем продукції, робіт і послуг.

Завданням аналізу собівартості є оцінка виконання плану і тенденцій зміни собівартості, виявлення причин, що зумовлюють її зміну, розроблення заходів, спрямованих на оптимізацію рівня собівартості.

Для визначення показників динаміки і рівня виконання плану собівартості загалом для кооперативу (за незначних структурних змін у виробництві продукції) можна скористатися показником витрат на 1 грн. валової (товарної) продукції. Його зменшення порівняно з планом (базисним періодом) виявляє бажану тенденцію зміни собівартості.

Конкретизувати першопричини зміни собівартості можна за аналізом в розрізі окремих видів продукції. При цьому також вивчають виконання плану собівартості, оцінюють відхилення статей (елементів) витрат, виявляють можливості зниження собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг.

Для зниження собівартості потрібно вести постійний аналітичний контроль, що дає змогу своєчасно приймати коригувальні управлінські рішення. Цьому сприяло б впровадження методу стандарт-пост, який передбачає систематичне фіксування протягом року фактичних відхилень витрат (з посиланням на причини відхилень) від витрат, передбачених у планово-нормативних калькуляціях.

У країнах ринкової орієнтації досить поширеним методом контролю витрат на виробництво є директ-консалтинг. Цей підхід ґрунтується на тому, що всі витрати на виробництво і реалізацію продукції поділяють на постійні і змінні. І хоча не всі питання для застосування цього методу з'ясовано (немає однозначного підходу для поділу витрат на постійні і змінні, не завжди цьому підпорядкована організація бухгалтерського обліку тощо), проте його застосування дає додаткову інформацію як для контролю витрат, так і для пошуку нових можливостей зниження собівартості.

Однак незалежно від методу контролю витрат виправданими рішеннями щодо їх зниження є ті, що не зумовлюють погіршення якості продукції, не зав/дають шкоди довкіллю, мають високу соціальну спрямованість.

 Тест для самоперевірки

 

 

ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ ОКРЕМИХ КООПЕРАТИВІВ

Кооператив по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції. Завданням аналізу є обґрунтування обсягу зберігання і переробки продукції, забезпечення найповнішого використання потужностей для зберігання і переробки продукції, недопущення витрат і зниження якості продукції, підвищення ефективності роботи кооперативу. Джерела даних: Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію», державні стандарти на продукцію, що зберігається та переробляється, нормативно-довідкова література, дані бухгалтерського й оперативно-технічного обліку.

Результати зберігання і переробки визначає матеріально-технічна база, що включає: токи, сховища, комплекс машин, потрібних для сушіння, вентилювання, транспортування продукції, потужності для переробки тощо. Тому треба проаналізувати склад матеріально-технічної бази, встановити, наскільки вона забезпечує потребу кооперативів. У процесі аналізу умов зберігання зерна контролюють його дозрівання, своєчасність післязбиральної обробки, дотримання режиму зберігання та ін.

Післязбиральне дозрівання значно прискорюється, якщо зерно після збирання добре просушене і зберігається за підвищеної температури (20 - 22 °С) і достатнього доступу повітря. За сприятливих умов процес післязбирального зберігання зерна триває 6—15 міс.

У разі порушення режиму обробки і зберігання зерно може зіпсуватися, тому слід встановити, як відбувалася післязбиральна обробка, тобто:

- як були підготовлені тік і сховища до приймання нового врожаю;

 - чи правильно встановлено якість зернової маси;

 - чи належно організовано зберігання, зокрема партії зерна слід розміщувати з урахуванням його цільового призначення (продовольче, фуражне, на насіння), вологості, наявності домішок, рівня зараженості шкідниками і хворобами. Крім того, насіння необхідно розміщувати не тільки за сортами, а й за репродукціями і класами;

- чи ведеться контроль за зберіганням і якістю проведення технологічних операцій.

Залежно від подальшого призначення зерно пшениці висушують до певної вологості: для переробки — 14,5—15,5%, зберігання — 14-15, тривалого зберігання — 13-14; кукурудзи відповідно — 14-16; 13-14; 12- 13%.

Вологість зерна вівса і проса, призначеного для переробки на току, має бути не вище 13 - 15 % і не нижче 12,5; гречки — відповідно 14,5 і 13,5 %.

Аналізуючи організацію зберігання, враховують, що воно може здійснюватися у сховищах насипом або в мішках, при цьому висота насипу і штабелів у мішках не повинна перевищувати: соняшник — 2 м, квасоля та інші бобові, крім гороху, — 2,5, інше зерно — 3,5 м.

Залежно від стану зерна, закладеного на зберігання, контролюють його температуру (табл. 1).

 

Таблиця 1

Терміни здійснення контролю за температурою зерна під час зберігання.

Зерно

Свіжо зібране зерно протягом 3 міс з моменту закладання на зберігання

За температури, 0С

Менше 0

0 – 10

Більше 10

Сухе

1 раз у 3 дні

1 раз у 15 днів

1 раз у 15 днів

1 раз у 10 днів

Середньої сухості

1 раз у 2 дні

1 раз у 10 днів

1 раз у 10 днів

1 раз у 5 днів

Вологе

Щоденно

1 раз у 7 днів

1 раз у 5 днів

Щоденно

Для оцінки результатів зберігання зерна визначають природні втрати і розмір нестачі в процесі зберігання.

Природні втрати визначається за нормами, що наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Норми природних втрат зерна під час його зберігання

Культура

Термін зберігання до

У сховищах

На пристосо-

ваних для зберігання площах

Насипом

У тарі

В елеваторі

Пшениця, жито, ячмінь

3 міс.

0,07

0,04

0,05

0,12

6 міс.

0,09

0,06

0,07

0,16

1 рік

0,15

0,09

0,10

-

Гречка, нелущений рис

3 міс.

0,08

0,05

0,06

-

6 міс.

0,11

0,07

0,08

-

1 рік

0,15

0,10

0,12

-

Просо, чумиза, сорго

3 міс.

0,11

0,06

0,07

-

6 міс.

0,15

0,08

0,09

-

1 рік

0,19

0,10

0,14

-

Кукурудза

3 міс.

0,13

0,07

0,08

0,18

6 міс.

0,17

0,10

0,12

0,22

1 рік

0,21

0,13

0,16

-

Горох, боби, соя, вика, квасоля

3 міс.

0,07

0,04

0,05

-

6міс.

0,09

0,06

0,07

-

1 рік

0,12

0,08

0,10

-

Соняшник

3 міс.

0,20

0,12

0,14

0,24

6 міс.

0,25

0,15

0,18

0,30

1 рік

0,30

0,20

0,23

-

 

Аналіз переробки сільськогосподарської продукції дає змогу встановити, наскільки обсяг сировини відповідає потужностям для переробки, а її якість — показникам кінцевих продуктів переробки, а також оцінити структуру виходу продукції та її відповідність галузевим стандартам України, дотримання витрат на переробку та ін.

Зерно, що йде на переробку, оцінюють відповідно до Державного стандарту 46.004-99. Кількість отриманого борошна виражають у відсотках маси переробленого зерна (вихід борошна практично може досягати 99,5 %). Якщо все зерно, перероблене на борошно, неоднорідне за розмірами часточок, до складу яких входять ендосперм і оболонка, загальний вихід борошна має бути не менше 70 %, оскільки в нормально наповненому зерні пшениці вміст ендосперму досягає 80 - 85 %.

Показники, що характеризують загальний стан зерна, яке переробляють на крупу, регламентують його якість. До таких показників належать: колір зерна; запах, характерний для нормального здорового зерна; вміст бур'янистих домішок (від 1 % — у гороху до З % — у гречки й проса), зернової домішки (від 2 % — у рису і ячменю і до 6 % — у проса); вологість (від 14,5 % — у ячменю до 16 % —у гречки).

Переробку продукції оцінюють порівнянням фактичного обсягу продукції, що перероблюється, до планової або договірної кількості. Аналіз витрат ведуть за статтями (елементами): сировина, допоміжні матеріали, плата за воду, паливо, електроенергію, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів та ін., за методикою, викладеною вище.

Картоплю, овочі і плоди можна зберігати двома способами: польовим (зокрема в буртах) і в стаціонарних сховищах. Останній застосовують частіше. Стаціонарні сховища поділяються на безліч типів за місткістю, конструктивними особливостями, системами підтримки режиму зберігання, ступенем механізації робіт і розміщенням продукції.

Найпридатніший спосіб зберігання вибирають за технологічними й економічними показниками. Основні технологічні показники — можливість підтримування режиму в оптимальних межах, що забезпечує максимальний термін зберігання з найменшими втратами. Ці дані беруть з типових проектів, довідників або з практики експлуатації споруд. До економічних показників належать: капітальні витрати на будівництво, витрати з експлуатації тощо.

У разі зберігання продукції в буртах капітальні витрати невеликі (4-6 грн/т), але щорічно восени потрібно багато робочої сили. Крім того, взимку регулювання умов зберігання і реалізація продукції ускладнені. В разі експлуатації сховищ капітальні витрати значно вищі (до 250 грн/т), але витрати праці на закладання продукції нижчі, регулювання режиму зберігання полегшене.

Будівництво сховищ, оснащення системи підтримки оптимальних умов розміщення і товарної обробки продукції — основа розвитку зберігання овочів і плодів. При цьому високі капітальні вкладення на споруди й устаткування сховищ компенсуються зниженням затрат праці і втрат продукції.

Основою переробки овочів і плодів є консервування. Консервування — це різні способи зберігання продукції, що швидко псується. В процесі аналізу потрібно вибрати способи консервування залежно від виду продукції та її якості. Є такі способи консервування: :

·        біохімічний (мікробіологічний) — квашення капусти, соління томатів і огірків, мочіння яблук та ін.;

·        фізичний — найбільш поширений, пов'язаний з дією високих чи низьких температур, високого осмотичного тиску;

·        хімічний — ґрунтується на дії кислотності середовища.

Оцінка переробного виробництва дається за такими показниками: якість сировини (ботанічний сорт, товарний вигляд, однорідність), спецій усіх складових рецептури, якість підготовки сировини і складових рецептури (миття, очищення, різання, подрібнення, теплова обробка та ін., передбачені технологічним процесом роботи) наявність відповідного устаткування і тари та їх підготовка до роботи; дотримання всієї технології обробки, переробки й упаковки; оптимальний режим зберігання консервованої продукції, ступінь використання виробничої потужності переробних пунктів (цехів), дотримання планового кошторису витрат на переробку, собівартість одиниці переробленої продукції тощо.

Під час аналізу переробки молока слід враховувати, що якість кінцевої продукції залежить від якості заготовленої сировини, яка формується під впливом багатьох чинників: породи і віку тварин, умов годівлі і утримання, стану тварин та їх індивідуальних особливостей, техніки доїння і зберігання молока до надходження на переробку. Так, тривалість зберігання свіжого молока подовжують зниженням його температури, наприклад за температури О °С молоко може зберігатися 48 год., за 10 °С — 24 год., а за 37 °С — лише до 2 год.

Молоко, що йде на переробку, аналізують відповідно до галузевого стандарту ОСТ 10-02-2-99.

Основним показником, що визначає роботу переробного підприємства (сирзавод, цех з переробки молока), є виконання плану (договору) з випуску продукції в асортименті.

Підсумковим показником аналізу є собівартість продукції, що оцінюється за статтями: сировина і матеріали, транспортні витрати, витрати на охолодження, заробітна плата, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів та ін.

За результатами аналізу розробляють систему заходів, спрямованих на підвищення якості кінцевих продуктів переробки, зниження собівартості продукції.

За вищевикладеними методиками аналізують роботу цехів (заводів) з переробки інших видів сільськогосподарської продукції, враховуючи специфіку їх виробничої діяльності.

Кооператив з надання послуг по виконанню технологічних та господарських робіт. Основну частину технологічних і сільськогосподарських робіт виконують сільськогосподарська техніка і транспортні засоби.

Завдання аналізу використання техніки: оцінити стан її використання, виявити причини, що призвели до погіршення роботи, розробити заходи щодо підвищення продуктивності техніки, зменшення затрат праці та коштів на одиницю виконаних робіт.

Використання сільськогосподарської техніки (тракторів, комбайнів) оцінюють за системою показників: виробіток на трактор (комбайн) за рік (сезон), за день, за зміну; собівартість одиниці виконаної роботи; витрати палива на одиницю роботи тощо (табл. 3).

Таблиця 3

Основні показники для аналізу використання машинотракторного парку.

Показник

Базисний рік

Звітний рік

Звітний рік,% до базисного

1

Середньорічна кількість тракторів:

 

 

 

 

- фізичних

9

10

111,1

 

- еталонних

8

9

112,5

2

Виконано робіт, ет. га

10074

12456

123,6

3

Відпрацьовано 1 трактором за рік:

 

 

 

 

машино-днів

221

213

96,1

 

машино-змін

223

221

99,1

4

Коефіцієнт використання річного запасу часу (рядок 4:365)

 

0,61

 

0,58

 

-0,03

5

Коефіцієнт змінності (рядок 5: рядок 4)

 

1,01

 

1,04

 

+0,03

6

Вироблено на 1 ет. трактор, ет. га:

 

 

 

 

- за рік (рядок 8: рядок 2)

1259

1384

109,9

 

- за день (рядок 8:рядок4)

5,7

6,5

114,0

 

- за зміну (р 8: р 5)

5,6

6,3

112,5

7

Витрати диз. палива на   1 ет. га, кг

 

6,8

 

6,5

 

95,6

8

Собівартість 1 ум. ет.га, грн.

 

5,74

 

6,12

 

106,6

 

Згідно з даними табл. 4.9, кількість тракторів у звітному періоді та їх виробіток зросли, що забезпечило збільшення загального обсягу робіт на 23,6 %. Проте окремі чинники по-різному впливають на збільшення обсягу виконаних робіт (табл. 4).

 

Таблиця 4

Вплив основних чинників на зміну обсягу роботи тракторів.

Показник

Варіанти

Базисний рік

2

3

4

Звітний рік

1

2

3

4

5

6

7

1

Кількість календарних днів

 

365

 

365

 

365

 

365

 

365

2

Кількість тракторів в ет. обчисленні, шт.

 

8

 

9

 

9

 

9

 

9

3

Коефіцієнт викорис-

тання річного запасу часу

 

0,61

 

0,61

 

0,58

 

0,58

 

0,58

4

Коефіцієнт змінності

1,01

1,01

1,01

1,04

1,04

5

Виробіток за зміну,  ет. га

 

5,6

 

5,6

 

5,6

 

5,6

 

6,3

6

Обсяг роботи, ет. га

10074

11334

10776

11106

12456

7

Зміна обсягу роботи загальна (р6 гр7-гр3)

в т.ч. внаслідок впливу чинників:

 

+2382

 

-

 

-

 

-

 

-

кількості тракторів (рядок 6 гр4 – гр. 3)

 

-

 

+1260

 

-

 

-

 

-

коефіцієнта викорис- тання річного запасу часу (рядок 6 гр5-гр4)

 

-

 

-

 

-558

 

-

 

Коефіцієнта змінності (рядок 6 гр6-гр5)

 

-

 

-

 

-

 

+330

 

-

Виробіток за зміну (рядок 6гр7-гр6)

 

-

 

-

 

-

 

-

 

+1350

 

Отже, обсяг тракторних робіт збільшився внаслідок впливу як екстенсивного чинника — збільшення кількості тракторів, так і інтенсивних — виробітку за зміну і підвищення коефіцієнта змінності. Резервами збільшення обсягу робіт є поліпшення використання запасу річного і добового часу. Крім того, поліпшуючи організацію роботи тракторів, виробіток на еталонний трактор можна довести до нормативного, тобто до 7 ет. га за зміну.

Оцінковими показниками використання тракторів е також дотримання термінів і якості виконаних робіт, зниження собівартості їх одиниці. За аналогічною методикою аналізують використання комбайнів з урахуванням специфіки їх роботи. Використання транспортних засобів аналізують за системою показників, основні з яких наведено в табл. 5.

Таблиця 5

Основні показники аналізу використання вантажних автомобілів.

Показник

Базисний період

Звітний період

Звітний період, % до базисного

1

Середня кількість автомобілів

11

12

109,1

2

Вантажопідйомність автомобілів, т

 

40,7

 

45,0

 

110,6

3

Середня вантажопідйом-

ність автомобіля,т(р2:р1)

 

3,70

 

3,75

 

101,3

4

Автомобіле-дні знаход-

ження в кооперативі

 

4004

 

4368

 

109,1

5

В тому числі в роботі

2802

2160

77,1

6

Коефіцієнт використання автомобілів (р5:р4)

 

0,70

 

0,49

 

-0,21

7

Загальний пробіг автомобілів, тис.км

 

420

 

369

 

87,7

8

В тому числі з вантажем

252

177

70,2

9

Коефіцієнт використання пробігу (р8:р7)

 

0,6

 

0,5

 

-0,1

10

Середньодобовий пробіг автомобіля, км (р7:р5)

 

150

 

170

 

113,3

11

Виконано робіт, тис.т-км

746

776

104,0

12

Виробіток на 1 автомобіль, тис. т-км

 

68

 

64

 

94,1

13

Технічно можливий обсяг роботи, тис.т-км (р8:р3),

 

932

 

663

 

71,1

14

Коефіцієнт використання вантажопідйомності (р11:р13)

 

0,80

 

1,17

 

+,037

15

Собівартість 1 т-км, грн.

0,25

0,32

128,0

 

За даними табл. 5, обсяг вантажоперевезень у звітному році був вищим порівняно з базисним на 4 %, що е наслідком збільшення кількості автомобілів, середньодобового пробігу та підвищення коефіцієнта вантажопідйомності. Для виявлення кількісного впливу окремих чинників на зміну обсягу вантажоперевезень використовують ланцюгову підстановку. При цьому враховують, що на зміну обсягу вантажоперевезень функціонально впливають кількість днів знаходження автомобілів у кооперативі, коефіцієнт використання автомобілів у днях роботи, середньодобовий пробіг автомобіля, коефіцієнт використання пробігу, середня вантажопідйомність автомобіля та коефіцієнт використання вантажопідйомності.

Під час аналізу оцінюють дотримання термінів виконання робіт, динаміку і виконання плану собівартості одиниці виконаних робіт, розробляють заходи щодо поліпшення використання автомобілів і зниження собівартості.

 

 Тест для самоперевірки

 

 

Кооператив з матеріально-технічного постачання і реалізації продукції, товарів, послуг. Результативність роботи інших кооперативів великою мірою залежить від того, наскільки вдало організовано їх матеріально-технічне постачання.

Завдання аналізу: оцінити організацію матеріально-технічного постачання і рівень забезпечення кооперативів відповідними матеріальними ресурсами, розробити систему технічних і організаційно-економічних заходів щодо поліпшення забезпеченості кооперативів необхідними товарно-матеріальними цінностями.

Діяльність кооперативу оцінюють за системою показників: дотримання термінів і асортименту поставки товарно-матеріальних цінностей, планового кошторису витрат на постачання, фінансовий результат постачальницької діяльності кооперативу.

Результативність роботи товаровиробників істотно залежить від того, наскільки вдало реалізована їх продукція. Оскільки це специфічна функція, а посередники з реалізації не завжди переймаються інтересами товаровиробника, то виконання функції з реалізації на кооперативних засадах є перспективним.

Завдання аналізу: оцінити ефективність реалізації продукції товаровиробників; виявити причини, що призводять до зниження результативності роботи кооперативу; накреслити заходи щодо нарощування обсягу і ціни продажу та підвищення ефективності комерційної діяльності кооперативу.

Основними джерелами даних є внутрішньогосподарська інформація як товаровиробників, так і кооперативу щодо обсягу, асортименту, ринків і ціни продажу; дані бухгалтерського та оперативно-технічного обліку стосовно витрат на виробництво продукції і здійснення комерційної діяльності; якісні параметри продукції, терміни її реалізації тощо.

Аналіз реалізації продукції здійснюють за ринками збуту, обсягом, асортиментом, термінами та якістю. Оскільки в сучасних умовах є багато ринків для реалізації сільськогосподарської продукції (державне замовлення, товарні біржі, міські ринки, бартерні операції тощо), то завдання аналізу — допомогти оцінити кожен ринок з метою вибору найефективнішого, а саме з великою місткістю, сприятливою торговою обстановкою, високою ціною реалізації продукції. В процесі оцінки реалізації за обсягом треба враховувати, що він залежить від валового виробництва продукції, яке, в свою чергу, для продукції рослинництва формується під впливом посівної площі (П) і урожайності культур (У): рівня якості — співвідношення між заліковою масою і фізичною, тобто тією, в якій спочатку оприбутковують валовий збір (Ія); рівня товарності — відношення кількості реалізованої продукції до виробленої (Іт). Добуток розміру площі на урожайність, на індекси якості й товарності дає обсяг реалізованої продукції. Якщо всі показники взято на плановому рівні, то одержимо плановий обсяг реалізації продукції, а послідовна заміна планових показників на фактичні дасть змогу виявити кількісний вплив кожного із згаданих чинників на виконання плану реалізації за обсягом (табл. 6).

За даними табл. 6, план реалізації зерна перевиконано на 10 020 ц (25 940 - 14 920) внаслідок впливу чинників: зокрема, збільшення площі посіву на 50 га (1010 - 960) зумовило збільшення кількості реалізованого зерна на 772 ц, підвищення урожайності на 7,6 ц/га (47,6 - 40,0) — на 2981 ц. Найбільше відхилення сталося внаслідок підвищення товарності зерна, яка фактично становила 64 % проти 40,8 % за планом. У результаті цього кількість реалізованого зерна збільшилася ще на 9405 ц. Погіршення співвідношення залікової і бункерної маси призвело до недовиконання плану реалізації зерна на 2138 ц. Сума всіх відхилень і зумовила загальне перевиконання плану реалізації зерна на 10020 ц (772 + 2981--2138 + 9405).

Таблиця 6

Розрахунок впливу основних чинників на виконання плану реалізації зерна.

Показник

Чинник

Кількість реалізованого зерна, ц

Відхилення кількості реалізованого зерна внаслідок впливу окремих чинників

 

П

 

У

 

ІЯ

 

ІТ

За планом

960

40,0

0,952

0,408

14920

-

Фактично:

площа посіву П, га

 

1010

 

40,0

 

0,952

 

0,408

 

15692

 

+772

урожайність У, ц

 

1010

 

47,6

 

0,952

 

0,408

 

18673

 

+2981

Відношення залікової маси до фізичної ІЯ

 

1010

 

47,6

 

0,843

 

0,408

 

16535

 

-2138

Відношення кількості реалізованої продукції до виробленої ІТ

 

 

1010

 

 

47,6

 

 

0,843

 

 

0,630

 

 

25940

 

 

+9405

 

 

За аналогічною методикою оцінюють виконання плану реалізації продукції тваринництва, підставивши в розрахунок замість площі посіву поголів'я худоби, замість урожайності — продуктивність тварин.

Дотримання договірних зобов'язань під час реалізації продукції передбачає виконання плану за її асортиментом. Його оцінюють за коефіцієнтом асортименту (Ка), який обчислюють як відношення обсягу реалізованої продукції, занесеної в рахунок планового асортименту (РПа):

Ка = РПа : РПп

Зауважимо, що в разі перевиконання обсягу реалізованої продукції в рахунок планового асортименту заносять плановий обсяг, а в разі недовиконання — фактичний обсяг реалізованої продукції.

Виконання плану реалізації щодо асортименту однорідних культур аналізують за натуральними показниками, а в цілому по товарній продукції — за вартісними.

Важливим показником реалізованої продукції є термін її продажу. Більшою мірою це стосується плодоовочевої продукції, несвоєчасна реалізація якої не тільки призводить до її псування, а й зменшує грошові надходження за неї (внаслідок зниження ціни).

У процесі аналізу реалізації треба звертати увагу і на якість продукції, яка великою мірою визначає її конкурентоспроможність, тому основне завдання аналізу — встановити, наскільки продукція товаровиробників за якісними параметрами задовольняє споживачів (покупців). Таку оцінку дають на підставі опитування споживачів, аналізу тенденції попиту на продукцію, порівняння фактичних параметрів якості з нормативами (стандартами).

Найповніше характеризує зміну кількісних і якісних чинників дохід, тобто грошові надходження від реалізації продукції. На суму доходу впливають такі чинники: обсяг реалізованої продукції і величина середньореалізаційної ціни. Якщо йдеться про дохід від реалізації двох чи більше видів продукції, з'являється ще один чинник — структура реалізованої продукції. Кількісний вплив перших двох чинників на зміну доходу найпростіше виявити застосуванням ланцюгової підстановки, а всіх трьох — за допомогою індексного аналізу.

Подальший аналіз проводять у напрямі виявлення першопричин зміни згаданих чинників. Кількісний вплив на зміну обсягу реалізованої продукції розкрито вище. Середньореалізаційна ціна формується під впливом ринків реалізації продукції та співвідношення на них попиту і пропозиції, якості продукції і термінів її реалізації. На ціну таких видів продукції, як зерно, овочі, фрукти та ін. впливає структура видів і сортів продукції.

Ефективність комерційної діяльності кооперативу великою мірою визначається витратами, пов'язаними з реалізацією продукції. Це витрати на доведення продукції до необхідних кондицій, її зберігання, транспортування до місця продажу, навантаження і розвантаження тощо. Тому завданням аналізу с пошук можливості зменшення цих витрат.

Одним з дійових чинників зниження таких витрат є підбір системи маркетингу, яка б допомогла вибрати ринки збуту продукції, обґрунтувати прийнятну ціну продажу, підвищити ефективність роботи комерційної служби кооперативу.

Будівельний кооператив. Кооператив організовують з метою концентрації зусиль для придбання обладнання та будівництва споруд виробничого і соціального призначення тощо.

Незалежно від напрямів використання капітальних вкладень завдання аналізу: оцінка виконання кошторису на придбання техніки чи будівництво споруд, яку здійснюють як в цілому, так і за окремими об’єктами; дотримання термінів будівництва та здачі об’єктів в експлуатацію.

Основними джерелами інформації для аналізу є дані бухгалтерського та оперативно-технічного обліку; інноваційні проекти; титульні списки; кошториси витрат на придбання техніки і будівництво; нормативно-довідкова інформація тощо.

Оцінка виконання будівельних робіт здійснюється: за загальним обсягом та в розрізі замовників (кооперативу, членів кооперативу та інших замовників); за обсягом виконаних робіт власними силами та із залученням сторонніх організацій; за динамікою незавершеного будівництва; дотриманням кошторису витрат, термінів будівництва і здачі об’єктів в експлуатацію, якості будівельних робіт; за вартістю будівельних матеріалів і часткою заробітної плати у вартості будівельних робіт; обсягом будівельних робіт на одиницю ресурсу: капітало-, трудо- і матеріаломісткістю об’єктів будівництва; за фінансовим результатом від зданих будівельних робіт та ін.

Успішне виконання плану будівельних робіт та їх вартість значною мірою залежить від наявності, стану і використання виробничої бази будівельного кооперативу, яка забезпечує виробництво будівельних матеріалів, транспортування їх до місця будівництва, механізацію будівельних робіт тощо.

У процесі поглибленого аналізу виявляють причини перевиконання чи недовиконання плану будівництва, дотримання планового кошторису витрат як у цілому, так і за окремими об’єктами (видами продукції, послугами).

Для підвищення ефективності освоєння спільних капітальних вкладень потрібно: належно обґрунтувати вибір об’єктів інвестування, взявши за критерій мінімальну вартість одиниці корисного ефекту; уникати багатооб’єктності придбання (будівництва); скорочувати терміни введення об’єктів в експлуатацію; забезпечувати належну організацію їх використання.

Кооператив з надання послуг щодо сервісного обслуговування засобів виробництва та обладнання. Кооператив надає послуги з ремонту і технічного обслуговування складної техніки та обладнання. Виконання таких робіт оцінюють за системою загальних показників: обсяг послуг, собівартість одиниці послуг; ефективність використання ресурсів; фінансовий результат як у цілому по кооперативу, так і за окремими видами послуг. Крім того оцінюють дотримання строків надання послуг, наявність рекламацій, виконання послуг за асортиментом, якість наданих послуг та ін.

Завдання аналізу: оцінити стан надання відповідних послуг; виявити причини невиконання домовленостей з надання послуг; розробити заходи щодо підвищення їх якості, своєчасності надання, зниження собівартості.

Основними джерелами інформації для аналізу є дані бухгалтерського та оперативно-технічного обліку, відомості дефектів на ремонт техніки, нормативно-довідкова інформація.

В процесі аналізу оцінюють виконання плану надання послуг за обсягом, термінами, якістю і вартістю, розробляють систему заходів щодо поліпшення діяльності кооперативу.

Кооператив з фінансово-кредитної та інноваційної діяльності. Кооператив створюють з метою концентрації фінансових ресурсів – основного джерела кредитів учасникам кооперації. Його діяльність може бути організована на принципах кредитної спілки або кооперативного банку. Мета кооперативу – надання своїм членам максимального переліку фінансових послуг на найвигідніших для них умовах. Такими умовами є концентрація на платній основі грошових ресурсів учасників кооперації, надання учасникам кооперації кредитів з мінімальною відсотковою ставкою і з обґрунтуванням інноваційних пріоритетів їх використання.

Завдання аналізу: оцінка фінансового стану учасників кооперації, обґрунтування можливостей концентрації вільних коштів і напрямів їх використання; підвищення якості фінансових послуг.

Основними джерелами інформації є закони і законодавчі акти, фінансова звітність, дані бухгалтерського обліку, плани економічного і соціального розвитку учасників кооперації, нормативно-довідкова література інноваційного спрямування.

Діяльність кооперативу аналізують за його балансом (кошторисом), в якому відображують стан коштів кооперативу та їх розміщення в кредитні та інші активні операції. За даними балансу здійснюють аналіз формування і розміщення грошових ресурсів та стану кредитних і розрахункових операцій. Характерна відмінність балансів кооперативу – незначна питома вага власних коштів, оскільки всі фінансові операції він здійснює з акумульованими коштами учасників кооперації.

Баланс кооперативу допомагає керувати його діяльністю, а саме оцінювати можливі джерела надходження коштів, обґрунтовувати найпріоритетніші напрями їх вкладення, розробляти заходи щодо зниження ризиків, пов’язаних з фінансовою діяльністю кооперативу.

  Кооператив з надання аудиторських, юридичних і консультативних послуг. Кооператив організований для надання кваліфікованих аудиторських, правових і консультативних послуг.

Завдання аналізу: оцінка необхідності надання перелічених видів послуг; виявлення причин, що стримують нормальне функціонування такого кооперативу; розробка заходів щодо підвищення якості послуг і зниження їх вартості.

Основними джерелами інформації для аналізу є закони і законодавчі акти, нормативно-довідкова інформація, статистична, бухгалтерська і фінансова звітність, дані бухгалтерського обліку, дані контрактів, договорів та угод, позаоблікові джерела даних – аудиторські висновки, акти ревізій і перевірок, матеріали соціологічних і аналітичних обстежень, матеріали особистих спостережень тощо.

У процесі аналізу встановлюють, наскільки якість фінансової звітності й бухгалтерського обліку учасників кооперації відповідає встановленим вимогам, чи є проблеми з їх підготовкою; наскільки обґрунтовані в правовому відношенні управлінські рішення з господарської та фінансової діяльності, чи потребують юридичного захисту працівники кооперативних підприємств; наскільки вдало вибрано ринки продажу й організовано на них реалізацію продукції; чи є проблеми з ресурсним забезпеченням виробництва; наскільки застосована технологія відповідає перспективним вимогам; що стримує підвищення якості і конкурентоспроможності продукції; чи можливо розширити сферу діяльності кооперативів.

Отже, незалежно від напрямів діяльності обслуговуючих кооперативів ефективність їх діяльності залежатиме від того, наскільки вони спроможні своєчасно, високоякісно і в повному обсязі виконати замовлення учасників кооперації; при цьому вартість послуг порівняно з аналогічними послугами інших організацій  має бути мінімальною.

 

Питання для самоконтролю.

1. У чому полягають завдання та основні проблеми аналізу господарської діяльності обслуговуючих кооперативів?

2. Які основні положення аналізу ресурсного забезпечення кооперативу?

3. У чому суть методів аналізу витрат кооперативів?

4. Який існує порядок оцінки результатів діяльності окремих видів кооперативів?

  

2004 р.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.      Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия, практика. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.

2.      Бирман Г, Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов / Пер. с англ. Под. Ред. Л.П. Белых. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

3.      Гончаренко В.В. Кредитні спілкі як фінансові кооперативи: міжнародний досвід та українська практика. – К.: Наук. Думка, 1997.

4.      Гончаренко В., Пантелеймоненко А., Блок Р. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – К.: Проект TACIS, 1999.

5.      Зіновчук В.В. Кооперативна ідея у сільському господарстві України і США. – К.: Логос, 1996.

6.      Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу.- 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Логос, 2001.

7.      Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет, анализ хозяйственной деятельности и аудит. – 2-е изд. – М.: Перспектива, 1998.

8.      Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України, 17.07.1997, №469/97-ВР // Відомості Верховної Радм. – 1997. - № 39. – Ст. 261.

9.      Савицкая Г.В. Теория анализа хозяйственной деятельности. – Минск: ИСЗ, 1999.

10. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. – К.: Урожай, 1995.

11. Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов. – К.: Абсолют, Эльга, 1999.

12. Сільськогосподарська кооперація в Україні: законодавчі акти і нормативно-методичні документи (1991-1998) / За ред. М.В. Зубця. – Київ, Львів, 1998.

13. Шеремет А.Д. Комплексный экономический анализ деятельности предприятия (вопросы методологии). – М.: Экономика, 1974.