4.2. Облік розрахункових операцій клієнтів банку

Значну частку в структурі залучених коштів банку, які виступають джерелом виникнення активів, становлять поточні рахунки клієнтів, що формують клієнтську базу. Клієнтська база, своєю чергою, забезпечує ста­більний прибуток банку. Отже, питання обліку операцій за поточними (розрахунковими) рахунками набувають особливої актуальності.

Механізм ведення поточних рахунків клієнтів банку визначається Ін­струкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у на­ціональній та іноземній валютах, затвердженою Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 р., та Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р.

До поточних рахунків належать рахунки, що банк відкриває клієнтові для здійснення усіх видів розрахункових операцій, передбачених законо­давством України та умовами договору.

До функції поточного рахунка, крім можливості переказу коштів на інший рахунок, належить і зберігання коштів, але, на відміну від депозит­них рахунків, проценти на них, як правило, не нараховують, а якщо на­раховують, то незначні, і їх не можна порівняти з розміром процентів за депозитним вкладом.

Крім звичайних поточних рахунків, що відкривають для суб'єктів під­приємницької діяльності та фізичних осіб, є спеціальні поточні рахунки. До них належать:

—поточні рахунки типу "Н" (відкривають в національній валюті для офіційних представництв та представництв юридичних осіб — нерези­дентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України)

—поточні рахунки типу "П" (відкривають в національній валюті для постійних представництв юридичних осіб — нерезидентів, які займаються підприємницькою діяльністю на території України);

—карткові рахунки (відкривають для обліку операцій з платіжними картками);

—поточні рахунки виборчих фондів;-

—кореспондентські рахунки (відкривають банки для банків);

—рахунки зі спеціальними режимами їх використання (відкривають у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України).

Банкам заборонено відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Обмежень за кількістю рахунків, що відкриваються, немає. Винятком є тільки поточний рахунок (у національній або іноземній валюті), який відкривають для формування статутного капіталу господарського товари­ства, і рахунок за кожною угодою про спільну діяльність без створення юридичної особи. В обох випадках може бути відкрито не більше ніж один рахунок.

Рахунок для юридичної особи відкривають в банку за місцем реєстрації юридичної особи або ж у будь-якому банку на території України.

Суб'єкт господарювання може відкривати кілька рахунків у різних банках. Усі рахунки "рівноцінні", і безспірне списання можливе з будь-якого поточного рахунка.

За поточними рахунками в національній валюті дозволено здійснення всіх видів розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства.

При відкритті поточного рахунка укладають договір банківського ра­хунка (договір на розрахунково-касове обслуговування) у письмовій формі.

Розрахунково-касове обслуговування — це послуги, що банк надає клієнтові на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому в готівковій формі грошей, а також здійснення інших операцій, передбачених договором.

Договір на розрахунково-касове обслуговування має містити: реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надає банк, обов'язки сторін та відповідальність за невиконання цих зобов'язань, а також умови припинення договору.

Для відкриття рахунка клієнта — юридичної особи до банку треба подати пакет документів, до якого входять:

1) заява про відкриття рахунка;

2) копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органах

виконавчої влади;

3)        копія належним чином зареєстрованого установчого документа (Статуту / засновницького договору / установчого акта / положення);

4) копія довідки про внесення юридичної особи до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (код ЄДРПОУ);

5) копія документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби;

6) картка із зразками підписів та відбитка печатки;

7) копія документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України;

8)        копія страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування.

Для відкриття поточного рахунка фізичній особі необхідно:

1)  пред'явити уповноваженому працівникові банку паспорт або доку­мент, що його замінює, та довідку про присвоєння органом державної податкової служби ідентифікаційного номера платника;

2)  заповнити заяву про відкриття поточного рахунка;

3)  заповнити картку із зразками підписів (зразки підписів засвідчує підписом уповноважений працівник банку);

4)  укласти договір банківського рахунка.

З документів, які вимагаються від клієнта (юридичної і фізичної особи) у разі відкриття рахунка, формують справу з юридичного оформлення рахунка.

Усі поточні рахунки реєструють в книзі відкритих рахунків, де зазна­чають номер балансового рахунка, номер особового рахунка, код валюти, код контрагента, найменування контрагента, дату відкриття рахунка, дату закриття рахунка.

Днем відкриття банком поточного рахунка клієнта вважається дата, що зазначається в розділі "Відмітки банку" на заяві про відкриття цього ра­хунка.

До отримання банком повідомлення про взяття рахунка на облік орга­ном державної податкової служби операції за рахунком здійснюють тільки щодо зарахування коштів. День, коли банк отримав таке повідомлення від податкової адміністрації, є днем початку видаткових операцій за цим ра­хунком.

Підставою для здійснення розрахункових операцій клієнта є отриман­ня банком належним чином оформлених платіжних документів клієнта:

1) платіжного доручення;

2) платіжної вимоги-доручення ;

3) платіжної вимоги;

4) розрахункового чека;

5) акредитива.

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що містить пись­мове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок утримувача.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховують.

Платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умо­ви, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника. Якщо коштів на рахунку недостатньо, то банк приймає платіжне доручення, якщо порядок їх приймання та виконання передбачено договором між банком та платником.

Платіжне доручення застосовують в розрахунках за товарними та нетоварними платежами:

1)за фактично відвантажену (продану) продукцію (виконані роботи, надані послуги);

2)у порядку попередньої оплати;

3) для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгова­ності підприємств, які складені не пізніше від строку, встановленого зако­нодавством України;

4) для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним осо­бам (заробітна плата, пенсія тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

5) для сплати податків та зборів, страхових внесків (обов'язкові пла­тежі) до бюджетів та державних цільових фондів.

Фізичні особи використовують доручення при перерахуванні коштів зі своїх поточних та вкладних (депозитних) рахунків згідно з режимом вико­ристання цих рахунків.

Банк приймає від платника платіжне доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємства, що відкриті в банках, або грошовий чек на отримання заробітної плати лише за умови одночасного подання платником у строк, встановлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і страхових внесків до державних цільових фондів, або документального підтвердження їх сплати раніше.

Якщо банк не забезпечив одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України. Платіжне доручення оформляє платник не менше ніж у двох примірниках. Перший примірник виконує функцію меморіального ордера, і його підшивають в документи дня банку, другий — видають платникові з відмітками банку про одержання і виконання доручення.

Учасники безготівкових розрахунків можуть використовувати в розра­хунках також платіжні вимоги-доручення.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої — вимоги утримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Верхню частину вимоги-доручення оформляє отримувач коштів і передає безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Платіжна вимога є підставою для виконання розрахункових операцій у випадках примусового списання коштів на підставі виконавчих докумен­тів, що видані судами, та при здійсненні договірного списання.

Платіжна вимога — це розрахунковий документ, що містить стягування або у випадку договірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснює без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу. Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру пла­тіжних вимог. Банк, що обслуговує стягувана, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

У випадку недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів. Кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його доручення на підставі рішення суду. Своєю чер­гою, платіжну вимогу оформляють на підставі виконавчого документа, виданого судом.

Фізичні та юридичні особи, укладаючи договори між собою, можуть передбачати в них право отримувати договірне списання коштів з рахунка платника за його дорученням. Це право отримувач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або про­строчення платником цього строку.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за до­рученням платника з його рахунка в договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг. Банк у випадку договірного списання оформляє меморіальний ордер.

Меморіальний ордер — це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з ра­хунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до чинного законодавства.

З метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані послуги) в безготівкових розрахунках фізичних і юридичних осіб використовують розрахункові чеки.

Розрахункові чеки використовують лише для безготівкових перераху­вань з рахунка чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Лише фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою (але не більше ніж 20 % від суми цього чека).

Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку. Строк дії чекової книжки — один рік; чека, який видають фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати його видачі. День оформлення чекової книжки або чека не враховують.

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховують).

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Ще одним платіжним інструментом при безготівкових розрахунках виступає акредитив.

Акредитив — це договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'яза­ний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (викону­ючому) банку здійснити цей платіж.

Акредитивну форму розрахунків найчастіше використовують при об­слуговуванні зовнішньоекономічної діяльності клієнтів. Відповідно розріз­няють дві форми акредитива: імпортний акредитив та експортний.

Імпортний акредитив відкриває банк-емітент, експортний акредитив — банк-бенефіціар.

Банк може відкрити покритий (кошти платника в повній сумі броню­ються на відповідному рахунку) і непокритий (оплату за яким гарантує банк-емітент за рахунок банківського кредиту) акредитиви.

У разі відкриття покритого акредитива, депонованого в банку-емітенті, заявник подає заяву на платіжне доручення на перерахування коштів зі свого рахунка на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" у банку-емітенті.

Заяву клієнт подає у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком, що при­значений для обліку акредитивів, другий примірник банк видає разом з ви­пискою з рахунка заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій та четвертий, як правило, використовується для інформування ви­конуючого банку та бенефіціара про умови акредитива.

Акредитив є відкритим після здійснення відповідних бухгалтерських записів за рахунками та надіслання повідомлення бенефіціару про відкрит­тя та умови акредитива.

Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою, і дата повідомлення бенефіціара повинні збігатися.

Для відкриття непокритого акредитива платник теж подає заяву в чо­тирьох примірниках. Перший примірник банк-емітент обліковує за відпо­відним позабалансовим рахунком 9122 "Непокриті акредитиви".

Виконуючий банк обліковує примірник заяви або повідомлення, отри­маний від банку-емітента за відповідним позабалансовим рахунком 9802 "Акредитиви до виконання", що призначений для обліку акредитивів. Та­кий облік ведуть окремо від обліку повідомлень про відкриття покритих акредитивів.

Списання коштів з аналітичного рахунка "Розрахунки за акредитива­ми" виконуючий банк здійснює на підставі першого примірника реєстру

Таблиця 4.1. Бухгалтерські проведення за операціями з поточними рахунками

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта, якщо протягом 3-х років підряд за рахунком не прово­дяться операції, на цьому рахунку немає залишку коштів.

При закритті рахунка, згідно з законодавчими актами України та нор­мативними актами НБУ, кошти з недіючого поточного рахунка перерахо­вують на рахунок 2903 П "Кредиторська заборгованість клієнтів за недію­чими рахунками". З цього рахунка клієнти погашають кредиторську заборгованість або суму перераховують за напрямами, визначеними чинним законодавством.

Незалежно від причини закриття рахунка банк протягом трьох робочих днів від дня закриття рахунка (включаючи день закриття рахунка) повідомляє про це відповідний орган державної податкової служби. Повідомлення про закриття рахунка надсилають електронною поштою Національного банку з використанням захисту його інформації.