1.2. Облік операцій з формування статутного капіталу

Статутний капітал банку — це одна з найважливіших складових власного капіталу, що забезпечує фінансову стабільність банку. Під ним розуміють початкову суму капіталу, яку надають засновники в постійне розпорядження створюваного банку. Початковий розмір статутного капі­талу встановлюють і фіксують у статуті (установчі документи) банку при його заснуванні. Розмір статутного фонду банку визначають засновники, однак він не може бути меншим від мінімального розміру, встановленого центральним банком.

Порядок формування статутного фонду залежить від форми організації банку. Згідно з чинним законодавством, банк може створюватися у формі відкритого акціонерного товариства (ВАТ) або кооперативного банку.

Статутний фонд банку у формі відкритого акціонерного товариства формується шляхом відкритої підписки на акції. Скажімо, наприклад, в Україні у формі ВАТ створені такі банки, як: "ВАБанк", "Кредитпромбанк", "Український професійний банк", "ТММ-Банк". Банки, створені у формі закритого акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, зобов'язані протягом трьох років з дня набуття чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форм створення банків та розміру статутного капіталу" № 133—V від 14.09.2006 р. привести свою організаційну правову форму у форму відкритого акціонерного товариства або у форму кооперативного банку. Скажімо, в Україні у формі закритого акціонерного товариства діють такі банки: "ПриватБанк", "Львів", "Прайм-банк", "Альфа-Банк", "Прокредитбанк"; у формі товариства з обмеженою відповідальністю — "Укрпромбанк", "Діалогбанк", "Донбіржбанк", "Коопінвестбанк", "Перспектива", "Фортуна-банк".

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Власники істотної участі в банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Окрім цього, учасниками не можуть бути юридичні особи, щодо яких неможливо вста­новити їх власників і джерела коштів, за рахунок яких такі юридичні особи здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції банків.

Мінімальний розмір статутного капіталу на час реєстрації банку має бути повністю сплачений та не може бути менший ніж 10 млн. євро.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників. Резиденти України здійснюють внески у гривнях, а нерезиденти — юридичні особи, фізичні особи — іноземці — в іноземній вільно конвертованій валюті або в гривнях.

Перерахування сум з іноземної вільно конвертованої валюти, внесених нерезидентами, у національну валюту України здійснюють за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату підписання установчого договору про створення банку, а при збільшенні статутного капіталу банку — на дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу або на дату прийняття рішення про перетворення банку в банк з іноземним капіталом (якщо набуття банком статусу банку з іноземним капіталом проводиться без збільшення статутного капіталу банку).

Кошти можуть перераховуватися лише з власних поточних рахунків юридичними та фізичними особами у безготівковій формі та вноситися фізичними особами в готівковій формі. Спрямовуючи кошти на формування статутного капіталу, учасники повинні надати банку документи та відомості, що підтверджують джерела походження цих коштів. Заборонено використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення, банківські метали, а також кошти, одержані в кре­дит та під заставу.

Розподіл прибутку з метою збільшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом нарахування дивідендів учасниками банку та прийняття ними рішення про їх спрямування до статутного капіталу.

Банкам забороняються зустрічні інвестиції у статутні капітали один одного та зустрічні інвестиції у статутні капітали їх учасників.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учас­ники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій попередньої підписки і як попередньо оголошений підписний капітал по­вністю оплачено та зареєстровано.

Кошти для формування статутного капіталу новоствореного банку учасники банку (резиденти) акумулюють на накопичувальному рахунку, що відкривається в територіальному управлінні Національного банку за міс­цем створення банку. Для цього у тижневий термін із дати подання доку­ментів для державної реєстрації банку уповноважена засновниками особа подає до територіального управління Національного банку заяву про від­криття накопичувального рахунка для формування статутного капіталу. На підставі цих документів та заяви територіальне управління Національ­ного банку відкриває накопичувальний рахунок, на якому акумулюються кошти статутного капіталу банку.

Не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення терміну, встановленого законодавством для розгляду документів та державної реєстрації банку, учасники банку або уповноважена засновниками особа зобов'язані перерахувати кошти у розмірі, який відповідає мінімально встановленому для новоствореного банку, на накопичувальний рахунок у Національному банку (або територіальному управлінні Національного банку за місцем створення банку).

До часу внесення коштів для формування статутного капіталу на нако­пичувальний рахунок, відкритий в Національному банку (або територіаль­ному управлінні Національного банку), ці кошти можуть акумулюватися на поточному рахунку в будь-якому банку-резиденті на території України на підставі відповідного рішення установчих зборів.

При формуванні статутного капіталу банку з іноземним капіталом кошти в іноземній валюті акумулюються іноземним учасником банку на нако­пичувальному рахунку, який відкривається в Національному банку.

Після реєстрації банку в територіальному управлінні Національного банку за його місцезнаходженням відкривається кореспондентський рахунок, на який не пізніше ніж наступного дня після його відкриття з накопичувального рахунка перераховуються зібрані кошти, що утворюють статутний капітал банку.

Формування статутного капіталу відбувається шляхом емісії власних акцій та оголошення підписки на паї. Згідно з нормативними документами банків, акції можуть бути лише іменними. Обіг іменних акцій фіксують у реєстрах власників іменних цінних паперів. Акції бувають прості та привілейовані. Випуск привілейованих акцій обмежений величиною, яка становить 25 % від статутного капіталу банку.

У бухгалтерських проведеннях формування статутного капіталу відбу­вається таким чином. Наприклад, розмір статутного капіталу новоствореного регіонального акціонерного банку, який зафіксований в статуті, ста­новить 20 млн. грн. При розгляді документів та реєстрації новоствореного банку на накопичувальний рахунок 15.10.2007 р. до територіального управління НБУ надійшли кошти акціонерів у розмірі 17 млн. грн в рахунок оплати вартості акцій. 30.10.2007 р. відбулася реєстрація новоствореного банку. 02.11.2007 р. від акціонерів надійшли внески у розмірі 3 млн. грн за придбані акції. У інформаційній системі обліку було здійснено такі про­ведення (табл. 6.1).

Таблиця 1.1. Бухгалтерський облік формування статутного капіталу

Перевірити правильність бухгалтерських проведень можна шляхом зіставлення сальдо на рахунку 5000 і величини статутного капіталу, за­фіксованого в установчих документах банку, та сумарної номінальної вар­тості випущених акцій.

Відображення операцій за рахунками групи 5000 "Зареєстрований ста­тутний капітал банку" здійснюють на балансі банку — юридичної особи. Аналітичний облік ведуть за кожним засновником (учасником), акціоне­ром.

Отже, бухгалтерському апарату треба належним чином налагодити облік статутного капіталу банку, оскільки ці акумульовані кошти дозволяють зберегти фінансову стабільність кредитної установи за надзвичайних подій та кризових періодів.