1.1. Система синтетичних рахунків для обліку капіталу банку

Капітал банку — це одна з центральних категорій понятійного апарату науки про банки. Згідно з методологією бухгалтерського обліку, власний капітал банку визначається як залишкова вартість активів після вирахування всіх його зобов'язань.

Управлінський персонал банку приділяє належну увагу правильності здійснення оцінки власного капіталу, оскільки співвідношення власних та залучених засобів значною мірою впливає на автономність, фінансову стійкість та незалежність банківської установи у кредитній системі України.

Для одержання достовірної оцінки власного капіталу банку в обліковій системі використовують рахунки п'ятого класу "Капітал банку".

Клас 5 включає такі елементи:

— розділ 50 "Статутний капітал та інші фонди банку":

група 500 "Статутний капітал";

група 501 "Емісійні різниці";

група 502 "Загальні резерви та фонди банку";

група 503 "Результати минулих років";

група 504 "Результати звітного року, що очікують затвердження";

— розділ 51 "Результати переоцінки":
       група 510 "Результати переоцінки".

Для реалізації подвійного запису при відображенні операцій, пов'яза­них з власним капіталом банку, використовують такі балансові рахунки четвертого порядку:

5000   П "Зареєстрований статутний капітал банку", який налічує такі субрахунки:

5000/1 — для обліку вартості привілейованих акцій;

5000/2 — для обліку вартості простих акцій (вони не мають фіксованої дивідендної ставки, дивіденди залежать від прибутку, що розподіляють збори акціонерів);

5001   КП "Несплачений зареєстрований статутний капітал банку".

За дебетом 5001 рахунка проводяться суми зареєстрованого, але несплаченого статутного капіталу в кореспонденції з рахунком № 5000.

За кредитом 5001 рахунка проводяться суми сплаченого статутного капіталу або суми несплаченого у встановлений строк зареєстрованого капіталу. Крім того, в бухгалтерських проведеннях, пов'язаних з форму­ванням капіталу банку, використовують такі рахунки:

1001 А "Банкноти та монети в касі банку";

1200 А "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України";

2600 АП "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання";

3630 П "Внески за незареєстрованим статутним капіталом";

3660 П "Субординований борг банку";

4300 А "Нематеріальні активи";

4400 А "Основні засоби";

5002  КП "Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників)";

5003  П "Дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу";

5010 П "Емісійні різниці";

5020 П "Загальні резерви";

5021 П "Резервні фонди";

5030П "Нерозподілені прибутки минулих років";

5031А "Нерозподілені збитки минулих років";

5040П "Прибуток звітного року, що очікує затвердження";

5041А "Збиток звітного року, що очікує затвердження";

5100П "Результати переоцінки основних засобів";

5101П "Результати переоцінки нематеріальних активів";

5102П "Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж";

5103П "Результати переоцінки інвестицій в асоційовані та дочірні ком­панії".

Рахунок 5010 призначений для обліку емісійних різниць, які виника­ють при розміщенні акцій банку.

За кредитом 5010 рахунка проводяться позитивні різниці при первин­ному та подальшому розміщенні акцій.

За дебетом 5010 рахунка проводиться списання різниці між ціною викупу та номінальною вартістю акцій у разі викупу власних акцій у ме­жах залишку за ними.

Правильність відображення в обліку операцій, пов'язаних з власним капіталом банку, регламентується чинною нормативно-правовою базою. Окрім того, великий вплив на одержання достовірної інформації з інфор­маційної облікової системи мають розпорядчі документи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, установчі документи банку, його внутрішні положення та інструкції.

Отже, лише за умови дотримання існуючих правил та обмежень мож­ливим є отримання правдивої та своєчасної інформації про капітал банку, що дозволяє оптимально реалізовувати стратегічне й тактичне планування.